Атака енергоструктури України: чому зараз і чого чекати?

БЛОГ

А оце була насправді масована повітряна атака ворога. На відміну від вчорашньої атаки по Києву.

Треба визнати, що агресор ретельно підготувався. Саме з такою підготовкою і була пов’язана певна пауза у ракетних ударах по Україні. Цілями були об’єкти нашої енергетичної інфраструктури. При чому, для кожного об’єкту були визначені ті засоби ураження, які було найважче відбити тій українській ППО-ПРО, яка прикривала об’єкт.

Відповідно, маємо не дуже втішні результати протидії цій атаці: по "шахедах" і крилатих ракетах відсоток збиття як звичайно, а от "Кинджалів", Х-22 і перероблених С-300 не збито жодної. Бо ці ракети летіли туди, де не розгорнуті наші "Петріоти" і САМР-Т.

Ворог стає потужнішим. Він покращується як якісно, так і кількісно. Ми — Україна і союзники — починаємо відставати.

Чому удар саме зараз? Хтось скаже, що це така відповідь на наші атаки російської нафтопереробки. Але ж минулої зими ворог дуже активно бив по наший енергетичній інфраструктурі, хоча ми до його НПЗ не діставали — не було чим.

На мою думку, цей масований удар має значне пропагандистське підґрунтя: "от вчергове згуртовано обрали незмінного вождя і одразу почали наносити Україні нищівні удари". На користь пропагандистської версії і те, що зима фактично скінчилася, катастрофічної шкоди українській енергетичній інфраструктурі без використання ТЯО завдати майже не реально. Не кажучи вже про перелам на фронті.

Масовані атаки інфраструктури з пропагандистською метою довго продовжуватися не будуть — навряд чи більше трьох. Але прифронтові міста, в першу чергу, Харків, Дніпро і Одесу, чекає постійне продовження повітряного терору.

І ще одне. Американська Financial Times пише, що Білий Дім начебто не задоволений нашими ударами по російській нафтопереробці. Ударами, які ми завдаємо засобами власного виробництва.

Це дуже неприємна тенденція. Спочатку керівництво США було різким у заявах і найбільш рішучим у діях серед наших партнерів. Потім зі збройною та фінансовою підтримкою з боку США виникли відомі проблеми. Потім помітно пом'якшилася риторика Білого Дома — від визнання путіна вбивцею і міжнародним злочинцем до фактичного визнання результатів фарсових незаконних виборів путіна.

Якщо публікації про тиск на Україну щодо ударів по російським НПЗ, а також витоки, що поновилися неофіційні переговори представників США і рф про припинення війни відповідають дійсності, то все це значно загрозливіше, ніж навіть результативні ракетні атаки української енергоструктури.