Лавров знову розмахує ядерним кийком

Під час виступу на московській конференції з питань нерозповсюдження ядерної зброї очільник російського зовнішньополітичного відомства Сергій Лавров почав погрожувати США, Великій Британії та Франції можливістю прямого військового зіткнення у зв’язку з підтримкою цими країнами України

Можна сказати, що заява Лаврова – це вже нове слово в арсеналі ядерних погроз російського політичного керівництва. Раніше мова йшла швидше про те, що РФ готова застосувати свою ядерну зброю у війні з Україною, якщо дії сил оборони України будуть загрожувати національній безпеці й самому існуванню РФ. А де реально проходять так звані червоні лінії для Путіна в Кремлі, звичайно ж, не збираються пояснювати.

Однак із часом, коли стало очевидно, що ці погрози з боку самого Путіна та його найближчих соратників не сильно турбують Захід і саму Україну, російські чиновники вирішили перейти до нового рівня погроз.

РЕКЛАМАPauseUnmuteEnter fullscreen-10 secPlay+10 sec

Тепер мова вже не про застування РФ як ядерною державою ядерної зброї проти неядерної країни – тепер ідеться про можливість прямого зіткнення однієї ядерної держави, тобто Російської Федерації, з трьома іншими ядерними державами, тобто США, Великою Британією і Францією. Тобто практично про армагеддон.

Якщо точно сказати, чим саме російський міністр закордонних справ лякає Захід, то це дійсно вкладається в одне слово: він лякає західних лідерів армагеддоном, тому що саме ядерні країни, з погляду очільника МЗС, найбільш активно допомагають Україні. І тому з цими країнами неможливий жодний діалог про нерозповсюдження ядерної зброї й взагалі про скорочення озброєнь – ядерна зброя потрібна самій Росії, щоб надалі погрожувати можливістю її використання, можливістю ядерної війни між РФ і західними країнами.

Не варто думати, що Сергій Лавров збожеволів. Адже в російському політичному керівництві прекрасно усвідомлюють, що ядерна війна, в якій братимуть участь РФ з одного боку і країни-члени НАТО – з іншого, не залишить від самої Російської Федерації каменя на камені. Але в Москві впевнені, що саме такий рівень погроз може примусити цивілізований світ врешті-решт відмовитися від інтенсивної допомоги Україні й таким чином створити для РФ сприятливі умови як для окупації й анексії території сусідньої держави, так і для примусу до капітуляції України на тих умовах, що їх висуватиме російський диктатор Путін.

Реакцію Лаврова також можна вважати до певної міри реакцією розпачу.

У Кремлі до останнього сподівалися, що США відмовляться від надання Україні допомоги на 2024 рік, що ця допомога так і залишиться в заручниках передвиборчої боротьби у США. Те, що спікер палати представників американського конгресу Майк Джонсон висунув на розгляд цієї палати питання про допомогу Україні й невдовзі воно буде схвалене сенатом і президентом США Джозефом Байденом, стало для РФ не тільки неприємним сюрпризом, але й спонукало до необхідності переглянути плани подальших військових дій на російсько-українському фронті.

Стало очевидно, що Путіну та його найближчим соратникам, навіть прихильнику алкоголю Дмитру Медведєву, зарано відкорковувати вкрадене шампанське. І звичайно, в цій ситуації Росія намагається налякати Захід так, щоб виключити можливість інтенсифікації допомоги Україні найближчими місяцями й роками російсько-української війни.

Заява Сергія Лаврова також може сприйматися як однозначний випад у бік Парижа після того, як президент Французької Республіки Емманюель Макрон підкреслив, що не виключає можливості того, що на території України, хай і не з бойовими цілями, з’являться війська країн-членів НАТО. Для російського політичного й військового керівництва така поява дійсно є жахливим сном, тому що насправді в Москві не ухвалили жодного рішення, яке б свідчило про бажання Володимира Путіна перейти до прямого воєнного зіткнення з країнами-членами НАТО. Таке рішення не ухвалюється насамперед тому, що сам Путін прекрасно усвідомлює після кількох років російсько-української війни, що у війні з натовськими державами без застосування ядерної зброї російська армія приречена на ганебну поразку.

Адже ми бачимо, що відбувається з російськими збройними силами, коли з ними воюють навіть не сучасною західною зброєю. Що ж очікує на російських солдатів і генералів, коли з ними воюватимуть найновішою зброєю, яка є в розпорядженні армій країн-членів НАТО.

Ми скажемо вам що – швидка й болісна смерть, якій якраз і хотів би запобігти російський керманич. Йому потрібна своя армія для війни з колишніми радянськими республіками, а також, можливо, для ударів по власному населенню, якщо те в якийсь момент не сприйматиме владу Путіна як єдиний можливий варіант подальшого розвитку Росії.

Тож єдине, що залишилося в цій ситуації Сергію Лаврову, який завжди відчуває настрої Путіна й має безпосередні вказівки щодо своїх виступів від адміністрації президента Росії, — це залякувати Захід і підіймати рівень погроз на найвищий щабель. Адже що може жахливіше виглядати в інформаційному просторі, ніж обіцянка армагеддону — війни, в якій Російська Федерація, Сполучені Штати Америки, Велика Британія та Франція застосують ядерну зброю й таким чином поставлять під сумнів виживання десятків, сотень мільйонів людей?

Лавров знає що говорить. Однак навряд чи його погрози дійсно можуть перелякати Захід і примусити їх відмовитися від подальшої допомоги Україні. Адже така реакція на цю допомогу зі збільшенням рівня погроз і ядерним дивертисментом є прогнозованою, коли ми говоримо про те, як сприйматиме цю допомогу Російська Федерація Путіна, Лаврова та інших бешкетників.