Тенбі Павелл і 17 тисяч кілометрів заради Шосткинщини: що привіз новозеландський волонтер

Міжнародна підтримка прифронтових громад Шосткинщини тримається на людях, чия відданість не знає географічних меж. Відомий новозеландський волонтер, колишній полковник армії Нової Зеландії, підприємець і колишній мер міста Тауранга Тенбі Павелл завітав до прифронтового регіону вже втретє. У 2022 році він заснував гуманітарну організацію Kiwi K.A.R.E (Kiwi Aid & Refugee Evacuation). Завдяки пожертвам новозеландців та міжнародних донорів його команда евакуювала тисячі цивільних, а медичні заклади отримали генератори, ліжка й медикаменти.

Разом із Тенбі до Шосткинщини цього разу прибув його друг і колега по волонтерству — очільник Міжнародного БФ "ДЕНЬ ЗА ДНЕМ" Олег Купцов. Познайомилися вони в Бахмуті під час однієї з місій: тоді українські волонтери допомогли іноземним колегам правильно розподілити гуманітарну допомогу серед тих, хто її справді потребував. Цього приїзду благодійники доставили до прифронтового регіону 100 буржуйок і 93 водонагрівачі.

Як зав'язалася співпраця з Шосткинською РВА

Співпраця із Шосткинською районною адміністрацією розпочалась у жовтні 2025 року. Тоді у Шостці стався тотальний блекаут після ворожого масованого обстрілу: місто залишилося без води, світла й газу. Про старт роботи в цій критичній ситуації згадує Олег Купцов: "Були новини про те, що по Шостці прилетіло, зникло світло... пам'ятаю відео, де люди готували щось просто на вогнищах. У нас якраз працювало виробництво, ми возили допомогу на Харківщину та Донеччину, і я поспілкувався з Тенбі. Кажу: "А давай привеземо в Шостку?" Він відповів: "Окей". Я набрав Шосткинську адміністрацію на загальний номер. Питаю: "Можемо вам допомогти?" Мені відповіли: "Вау, клас". Ну от і так ми почали приїжджати. І вже на наступний чи через день прибули з першою партією".

"З любов'ю з Нової Зеландії"

Кожна пічка, яку отримують українські родини, несе особливий впізнаваний знак — фірмову табличку з написом "З любов'ю з Нової Зеландії". Тенбі Павелл згадує, що ідея з'явилася цілком спонтанно. Коли на початку 2023 року Олег Купцов запитав, що варто викарбувати на металі, відповідь була миттєвою:

"Це був знак тепла і любові для кожного. Ідея з'явилася в наших хлопців у майстерні — вони запропонували прикріпити табличку. Коли Олег зателефонував і запитав, що ми хочемо там написати, я відповів одразу: "З любов'ю з Нової Зеландії"", — ділиться волонтер.

Для Тенбі цей напис — не формальність, а чіткий меседж світові та українцям: "Він означає, що така маленька країна, як наша, розташована так далеко, щиро думає про вас тут, в Україні. Ми рішуче засуджуємо цю незаконну загарбницьку війну. Але водночас цей напис — про конкретні дії. Ми хотіли показати: дивіться, ми тут, ми поруч, і ми намагаємося надати не лише слова підтримки, а й цілком практичну допомогу".

Повертаючись на Шосткинщину вже втретє, Тенбі Павелл на власні очі бачить, як змінилися і регіон, і люди: "Минулого року ми приїжджали, видавали буржуйки... люди були більш розслаблені, можна так сказати. А зараз ми вже їхали — кілометри дронових сіток натягнені, і люди більш в напрузі і більш втомлені від війни".

Масштаби допомоги: від евакуації до медичних вантажів

Команда реалізує масштабні національні проєкти. Олег Купцов деталізує роботу фондів: "З початку 2024 року завдяки підтримці Тенбі — зокрема, допомозі з автівками та їхнім постійним ремонтом, що потребує значних коштів, — ми змогли евакуювати вже 12 тисяч людей. Це лише частина нашої роботи. Другий напрямок — перевезення маломобільних громадян та ветеранів, які втратили кінцівки. Третій, найбільш масштабний проєкт — доставлення гуманітарних медичних вантажів до лікарень. Я вже навіть збився з рахунку, скільки всього ми доправили в різні медичні заклади, — обсяги дуже великі.

Наші три основні проєкти — це "Hit for Health", "Дорога життя" та забезпечення лікарень медикаментами. Ми постійно займаємося евакуацією тварин, допомагаємо дітям з інвалідністю, сприяємо реабілітації ветеранів та виконуємо ще багато інших гуманітарних завдань".

Погляд новозеландського волонтера на українців і війну

Для Тенбі Павелла цей довгий волонтерський шлях став глибоким особистим відкриттям. На початку, у 2022 році, мотивація була простою: "Коли я тільки приїхав, я майже нічого не знав про Україну та українців. Я просто чітко усвідомлював одне: незаконна загарбницька війна росії проти суверенної держави — це абсолютне зло. Це була настільки несправедлива агресія, що я відчув: маю зробити все можливе, щоб допомогти. Все було дуже просто і зрозуміло".

Минуло понад чотири роки, і сьогодні він бачить народ, чия сила духу виходить далеко за межі звичних уявлень про незламність. Тенбі вражає технологічний стрибок України: "Сьогодні, через чотири з половиною роки, я зрозумів, що українці — це неймовірно душевні та незламні люди. Мене вражає ваш рівень технологій та інновацій — нам усім є чому вчитися в України. Те, як ви, попри повномасштабну війну, спромоглися вибудувати miltech-індустрію та розвинути військові технології настільки, що тепер маєте 30% надлишкових потужностей для експорту в Західну Європу, — це просто не вкладається в голові! Це вражає до глибини душі. Я переконаний: світ ще довго вчитиметься в України, переймаючи ваш досвід і вашу мужність".

Нагорода від Президента та мотивація для всього світу

За самовіддану роботу Тенбі Павелл отримав високу державну відзнаку. Для нього це спільне досягнення великої інтернаціональної команди: "Це величезна честь для мене. І її розділяють усі члени нашої команди: у нас є не лише українські учасники, а й члени команди в Новій Зеландії, Австралії, Польщі, Румунії. А ще у нас є стратегічні партнери у Сполучених Штатах Америки. Ця нагорода призначена для кожного, тому що всі ми — одна команда".

Роками утримуючи увагу світу до війни в Україні, Тенбі Павелл переконаний: байдужість у цій ситуації неприпустима. "Насправді, це очевидна річ, — наголошує він. — Ми маємо справу з незаконною загарбницькою війною. Щодня гинуть люди, зокрема жінки та діти. Ті жахіття, що відбуваються, сотні, якщо не тисячі злочинів — цього цілком достатньо, аби залишатися вмотивованими допомагати Україні. Я багатьом кажу: якщо Україна не виграє цю війну, вона не зупиниться на кордонах, а розширюватиметься далі. Зрештою, ми всі ризикуємо опинитися втягнутими в цей конфлікт".

Підготовка Шосткинщини до важкої зими: позиція керівництва

Голова Шосткинської районної військової адміністрації Андрій Бєляєв переконаний: запорука виживання в нинішніх умовах — синергія зусиль держави й міжнародних партнерів. Підготовка плану стійкості регіону стала для адміністрації пріоритетом, бо ворог нарощує вогневий тиск і щодня ускладнює прифронтове життя.

Про початок співпраці з волонтерами Андрій Бєляєв говорить так: "Усе почалося з того, що після трагічного 4 жовтня минулого року, коли наше місто пережило лихо, перед нашою командою постало завдання: підготуватися до найважчої зими. Ми не чекали — ми шукали можливості... Я завжди казав і буду казати: якщо нічого не питати, то нічого не буде".

Ця наполегливість принесла відчутні результати. Торік завдяки організації Kiwi K.A.R.E вдалося отримати понад тисячу буржуйок, а цьогоріч плани ще амбітніші. "Зараз ми вже плануємо вийти на цифру у дві тисячі обігрівачів, — розповідає Андрій Бєляєв. — Ворог суттєво нарощує вогневий вплив на нашу територію, тому ми готуємося до дуже важкої зими. Ця допомога — частина нашого плану стійкості, який ми впроваджуємо разом із міжнародними партнерами".

Цінний вантаж отримали жителі Ямпільської, Шосткинської та Середино-Будської громад. Зусилля адміністрації зосереджені насамперед на прикордонних громадах — їх у районі сім, одна перебуває в зоні активних бойових дій. "Фактично кожного дня ми, на превеликий жаль, втрачаємо людей. Статистика дуже сумна й негативна: якщо за період з 22-го по 25-й рік у нас загинуло 80 цивільних і 314 було поранено, то зараз маємо вже 59 загиблих і понад 400 поранених. Оскільки в нас один із найдовших кордонів із ворогом, готуватися до майбутньої зими нам доводиться втричі ретельніше й інтенсивніше. Будь-яка, навіть найменша допомога, яка дозволяє людям зберегти тепло в прикордонні, має величезне значення", — каже Андрій Бєляєв.

Усі отримані буржуйки передані виключно жителям прифронтових громад: Пункти незламності й обігріву вже повністю укомплектовані альтернативними джерелами тепла та генераторами. За дорученням Прем'єр-міністра тривають перевірки укриттів — їх забезпечують обігрівачами й контролюють, аби сховища залишалися відчиненими. Район готується до прийдешньої зими максимально комплексно.

За лаштунками кожної місії Kiwi K.A.R.E стоїть не лише Тенбі Павелл, а й розгалужена команда волонтерів, які так само долають тисячі кілометрів, аби бути поруч з Україною. Серед них — підприємці, ветерани, медики й громадські активісти з Нової Зеландії та Австралії, для яких допомога стала не разовою акцією, а способом життя. Кожен новий виїзд до прифронтових регіонів формує всередині команди власну культуру солідарності: люди, які ніколи не були в Україні, збирають кошти, налагоджують логістику, шукають постачальників генераторів і ліків. Павелл неодноразово наголошував, що без цього тилового ресурсу жодна польова місія просто не відбулась би. Портрети цих людей — наступний журналістський крок, адже масштаб міжнародної підтримки значно ширший, ніж одне гучне ім'я.

Три приїзди Тенбі Павелла на Шосткинщину — це одночасно хроніка волонтерської роботи й беземоційна статистика того, як змінився регіон під тиском війни. У 2023 році під час першого візиту в районі налічувалося кілька десятків зруйнованих будинків і відносно стабільна інфраструктура. Сьогодні цифри інші: 59 загиблих цивільних і понад 400 поранених лише з 2025 року, регулярні блекаути, кілометри дронових сіток уздовж доріг. Натомість обсяг отриманої допомоги також зріс кратно — від перших партій буржуйок до системної евакуації 12 тисяч людей і масштабного постачання медичних вантажів у лікарні. Ця паралельна динаміка — наростання загрози та нарощування відповіді — якнайточніше ілюструє, чому волонтери повертаються знову і знову, а не вважають місію виконаною.