Мобилизация в ловушке иллюзий: властям нужно наконец перейти к непопулярным шагам
Что представляет опасность для урожая огурцов у вас на даче: паводок или нехватка удобрений
Если кто-то скажет, что нехватка удобрений более опасна, то вы покрутите пальцем у виска. Ну, действительно, какая разница, есть ли у вас удобрения, если все смоет к черту. Как у орков в орске.
Далее текст на языке оригинала
Але чомусь половина українців говорить, що найбільшою загрозою для існування країни є корупція. А вже потім війна. І сприймають це як раціональну думку. Хоча якщо Україна програє війну, то вже не важливо, що там буде з корупцією.
Корупція може сповільнювати розвиток. Але війна просто все обнуляє. І це дуже добре видно по відповідям бізнесу щодо загроз, який він, бізнес, для себе бачить. На першому місці війна. Потім - брак робочої сили. Потім ще багато чого. І лише в кінці списку корупція. Навіть незважаючи на те, що тиск силовіків на бізнес і бажання заробити для своїх талановитих дружин всім очевидний. Але війна - це екзестенційний виклик. А корупція - ні. Да, без корупціі ми були б багатші. Да. З верховенством права у нас було б набагато більше інвестицій. Але це буде важливим після війни.
Тому суспільству треба прокинутись. А владі нарешті перейти до непопулярних кроків. Не можна бути популярним під час війни. Не можна приймати приємні рішення. Це як годувати пацієнтів цукерками під час раку, коли потрібна хімія. Це звісно приємно, але хворобу не лікує. Не можна робити закон про посилення мобілізаціі, який має стати кнутем, таким імпотентним. Бо що він тоді дасть? Кого змусить не ховатися від тцк? Чи хтось думає, що створити проблеми для українців за кордоном по переоформленню паспорта - то метод змусити їх повернутись в Україну? І так, кнут виглядає неприйнятним, коли в країні найбільша проблема - то корупція. Але є цілком доречним, коли це війна, під час якої військо відчуває брак людей.
І влада і суспільство стали заручниками чудової економічної ситуації під час війни. Що стало можливим завдяки західній підтримці. Бляха. Річна інфляція в Україні 3.2 відсотка, що меньше ніж в Штатах. Да да, інфляція мінімальна, за рік навіть ціни на улюблені яйця впали на 34 відсотка. Такого не було ніколи під час таких воєн. Ніколи. Ніде в світі. І можна кидатися какашками у бік західних партнерів, коли вони через острах ескалаціі чогось не роблять, а можна зрозуміти, де б ми зараз були без їх допомоги.
Але ця допомога створює іллюзію, що війни немає. І люди починають непокоітись про корупцію, а не про війну. Тим більше, як кажуть психологи, це дозволяєлюдям зняти з себе відповідальність. Бо якщо війна це найбільша проблема, то чого ж я проти мобілізаціі. А якщо корупція, то все просто, то ж про справедливість можна поговорити і під ширмою цього приховувати своє абсолютно природнє бажання, природній страх, уникати служби в арміі. Бо якби в економіці все було як зазвичай під час війни, з шаленою інфляцією, зубожінням, іжею по талонах - то на війну було б важко не зважати. А коли інфляція як в США і зарплати зростають, карьєра не стоїть на місці, а магазини повні імпортних товарів, то війна якось перестає бути проблемою. Твоєю особистою проблемою.
Але це іллюзія. Дуже небезпечна іллюзія.