Насколько реальны солдаты НАТО в Украине

Консультант Госдепа США, писатель и историк Эдвард Люттвак в своей колонке UnHerd: "Странам НАТО вскоре придется отправить бойцов в Украину, иначе они смирятся с катастрофическим поражением. Британцы и французы вместе со странами Северной Европы уже потихоньку готовятся к отправке войск – как небольших элитных подразделений, так и материально-техническому и вспомогательному персоналу – которые могут оставаться на расстоянии от линии фронта".

Далее текст на языке оригинала

Люттвак каже, що максимум від США – це приблизно 40-тисячний контингент (через загрозу для Тайваню від КНР), тому основний обсяг мають забезпечити більш густонаселені країни ЄС (Німеччина, Франція, Італія і Іспанія). Цей контингент дозволить ЗСУ знати частину навантаження в тилу (або на кордоні з Білоруссю – виловлювати ДРГ і контролювати ситуацію) та відправити більше бійців на фронт.

Історик вважає це критично необхідним кроком – передусім для запобігання нападу Росії вже на саму Європу, якщо Україна впаде.

Хоча той же Столтенберґ вже встиг у свіжій заяві змістити акценти власне на максимальний обсяг допомоги – як заміну безпосередньої участі у війні. Більшість не хоче прямого протистояння НАТО і Росії, політики союзних країн заспокоюють виборців, що жоден їхній солдат не буде відправлений воювати в Україну.

З огляду на це, "обмежений гуманітарний контингент НАТО в Україні" – в цілому достатньо реалістичний сценарій. І це дійсно дозволить обійти ковзкий момент прямого залучення НАТО у війну. Але очевидно, що навіть детальні обговорення почнуться не раніше осені. А до того нам ще треба дожити і вистояти.

Хоча загалом тенденція для нас однозначно позитивна: виборців союзних країн політики взялись планомірно привчати до думки про неминучий напад Росії на них, про небезпечність Росії, про те, що Росія – знов головний і найнебезпечніший ворог, а не "балет, Достоєвський, фігурне ковзанярство".