Відставка Залужного. Банкова спрацювала ефектно
БЛОГ
Отже, його таки звільнили. Треба визнати, що Офіс президента цього разу спрацював ефектно.
Після минулого понеділка, коли, власне, президент Зеленський повідомив головкому Залужному про бажання поміняти головнокомандувача, в ОП дуже уважно відслідковувало реакцію суспільства. І тягнули час.
З точки зору драматургії народу треба лічені дні, аби цю новину "переварили". Звичайно, що відставка головкома не спонукала до якихось виступів чи заворушень. Радше – розчарування. І у декого – маленьку надію, що ситуацію відіграють назад.
Але маховик був запущений. Відмова писати заяву "за власним бажанням" лише підлила олії у вогонь. Залишалось чекати дня "Х", коли пристрасті уляжуться, провідні видання відпишуть свої статті, а експерти відкоментують наслідки.
Тому сьогоднішня новина вже не сприймається так гостро, як повідомлення минулого понеділка. В тому числі, у війську. Народ втомився від "психологічних гойдалок" – звільнить/не звільнить. Але для президента це була вже та ситуація, коли не звільняти не можна було. Бо тоді альфа-самець – не він.
Зрозуміло, що наступник Залужного буде завжди порівнюватися з попередником. Зрозуміло, що тепер ми матимемо в першу чергу політичне керівництво війною, а вже потім військове. І питання відповідальності бумерангом прилітатиме не в Генштаб, а на Банкову.
Але ніколи так не було, щоб якось не було.
І тут хочеться написати щось оптимістично-позитивне. Наприклад, що звільнення Залужного – це не глобальна катастрофа. Що попереду, до кінця війни, ми можемо стати свідками і не таких кульбітів. Що ця відставка (можливо) дасть привід комусь замислитися, а комусь видихнути. Що, можливо, і цей відтинок шляху нам треба пройти в сліпоті, аби побачити попереду світло. І десяток інших красивих речей можна було б написати...
На персні царя Соломона, за легендою, був напис: "І це мине". У хвилини, коли йому було важко, Соломон дивився на напис, заспокоювався, знаходив сили і рішення.
Бажаю нам усім цього щиро.