Килипко і Онуфрієв: тандем українських стрибунів із жердиною — у спорті та особистому житті

Марину Килипко та Олександра Онуфрієва об'єднує спільна дисципліна легкої атлетики, рідне місто Харків і стосунки. Обоє — лідери збірної України зі стрибків із жердиною. Про те, як ці стосунки допомагають їм долати труднощі у спорті та поза ним, атлети розповіли в ексклюзивному коментарі для Суспільне Спорт.

Вперше публічно їх зафіксували як пару торік на командному чемпіонаті Європи в Мадриді. Тоді Онуфрієв встановив особистий рекорд — 5.70 м, а після успішного стрибка одразу побіг на трибуни, щоб поцілувати Марину.

Відтоді їх регулярно бачать разом на легкоатлетичних стартах. Вони асистують одне одному в секторі, розбирають стрибки та діляться спільними фото в соцмережах.

На чемпіонат Європи до Бірмінгему обоє вирушили разом. Марина добралася до турніру в останній момент — після зняття інших спортсменок. Кваліфікацію вона не подолала, зупинившись на планці 4.25 м.

Онуфрієв виступив інакше. Пройшов до фіналу, там повторив особистий рекорд — 5.70 м — і мав дві близькі спроби на 5.85 м. Зрештою посів п'яте місце, хоча до цього жодного разу навіть не проходив кваліфікацію на таких змаганнях.

Сам Олександр переконаний: без підтримки Марини цього результату не було б. Ще перед кваліфікацією він пояснював, яку роль вона відіграє в його психологічній готовності.

"У першу чергу це емоційна та психологічна підтримка в житті й спорті. Мій психологічний стан — найголовніше, бо без нього жодна фізична форма не витягне гарний стрибок. Ми постійно разом 24/7, у спорті й обговорюємо нюанси, тренуємося, розбираємо технічні моменти та підтримуємо одне одного", — сказав Онуфрієв.

"Підтримка — це найголовніше, це мій емоційний і психологічний стан. Вважаю, що без Марини не зміг би налаштуватися зараз і на минулих стартах. З кожною спробою та жердиною мені потрібна психологічна підготовка. Вона знімала, ми разом обговорювали технічні моменти: десь вона зі свого боку підказувала, десь я щось казав", — додав він.

Для пари спорт не закінчується після тренування чи змагань. Марина зізнається, що переважна частина їхнього спільного часу — це саме стрибки.

"99% нашого часу — це обговорення стрибків і спорту. І це класно, ми від цього кайфуємо: будуємо плани, знаходимо нюанси, копаємося в технічній роботі. Хочеться чогось нового, щось додати чи змінити, аби був кращий результат. Тож ми обговорюємо стрибки 24 години на добу", — розповіла Килипко.

Разом вони тренуються, допомагають одне одному в секторі під час змагань, а вдома продовжують аналізувати техніку.

"Кожного дня в когось якісь інсайти: хтось прокинувся і щось згадав, хтось придумав нове чи десь побачив. Оце мрії, картинки й обговорення цілими днями", — додала українська рекордсменка.

Їхній тандем збігся з помітним підйомом в обох кар'єрах. Саме тоді, коли пару вперше публічно побачили разом, Килипко почала повертатися до сектора після дворічної перерви. У 2025 році вона стала другою на командному чемпіонаті Європи зі стрибком на 4.65 м, виграла чемпіонат Балканських країн і відібралася на чемпіонат світу з легкої атлетики в Токіо.

Феномен спортивних пар, які тренуються й змагаються разом, давно привертає увагу психологів спорту. За словами фахівців, романтичні стосунки між атлетами можуть суттєво підсилювати мотивацію та знижувати рівень тривожності перед стартами — особливо коли обидва партнери розуміють специфіку дисципліни зсередини. Втім є й зворотний бік: надмірна емоційна залежність здатна дестабілізувати психічний стан одного зі спортсменів у разі невдачі іншого. Ключовим, на думку експертів, залишається здатність пари розмежовувати особисте й спортивне — зберігати підтримку, але не переносити тиск результату на стосунки.

Успішних прикладів спортивних тандемів у світовому спорті чимало. У тенісі пара Штеффі Граф і Андре Агассі стала символом взаємної підтримки, хоча кожен з них виступав у власній кар'єрній ніші. У легкій атлетиці британські бігуни Джессіка Енніс-Хілл і її чоловік Енді Гілл, який виконував роль неофіційного тренера-натхненника, разом пройшли шлях до олімпійського золота. Ближчий за духом до ситуації Килипко та Онуфрієва приклад — французькі стрибуни з жердиною Рено Лавільені та Анастасія Савченко-Лавільені, які також поєднували особисті й спортивні стосунки. Спільне занурення в одну дисципліну, як показує практика, дає парі унікальний інструмент взаєморозуміння — але водночас вимагає від обох зрілості, щоб залишатися союзниками, а не суперниками.