Візит Реткліффа до Москви і рішення Путіна: що стоїть за курсом на ескалацію війни

Після кількох тижнів роздумів Путін схилився до подальшої ескалації війни проти України. Серед можливих сценаріїв — посилення ударів по Україні та гібридних атак проти Заходу. Про це пише The Economist з посиланням на власні джерела.

Протягом кількох тижнів улітку російський лідер розглядав варіанти подальшої стратегії — і врешті обрав курс на посилення війни.

Одним із факторів міг стати візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви 25 серпня. Джерела видання по-різному оцінюють мету цієї поїздки: одні кажуть про попередження Путіна щодо неприпустимості атак на країни НАТО, інші — про спроби переконати Кремль у необхідності переговорів.

Давній соратник Путіна вважає, що той міг сприйняти візит Реткліффа як прояв слабкості США. За його словами, Путін трактує цей приїзд подібно до поїздки директора ЦРУ Вільяма Бернса до Москви у листопаді 2021 року — тоді Бернс намагався застерегти Путіна від вторгнення в Україну. Через три місяці Росія розпочала повномасштабну війну.

Жодної готовності відступати Путін не демонструє. 22 серпня він звинуватив Україну у відкритті "скриньки Пандори" через удари по російських нафтопереробних заводах і логістичних об'єктах та пригрозив "ударом у відповідь по найбільш чутливих секторах" української економіки. Того ж дня він заявив, що так звана "спецоперація" триває і Росія "рухатиметься тільки вперед".

На думку The Economist, потенційна ескалація може включати посилення гібридної війни та диверсій проти союзників України, атаки на логістичні маршрути з Європи, а також можливі удари по підприємствах у Європі, які виробляють озброєння для України. Втім, західні спецслужби вважають, що Путін не прагне прямого військового зіткнення з НАТО.

В Україні Москва може посилити вже наявні методи ведення війни. Росія готується до масштабних ударів по українській енергетичній інфраструктурі. Путін, за даними джерел видання, може також залучити до війни ще 300–400 тисяч військових — без оголошення нової хвилі мобілізації.

The Economist пов'язує рішення Путіна про ескалацію з внутрішньополітичною ситуацією в Росії. Українські удари по нафтопереробних заводах і логістичних центрах, перебої з інтернетом та зростання тривоги через війну руйнують для росіян відчуття нормального життя.

Для Путіна завершення війни без досягнення заявлених мінімальних цілей може бути небезпечним з погляду збереження влади. Водночас продовження війни у нинішньому форматі виснажує економічні та політичні ресурси Росії — тому Кремль може розглядати ескалацію як спосіб продемонструвати силу.

Інформація про візит голови ЦРУ до Москви з'явилася 25 серпня. ЗМІ повідомляли, що Реткліфф приїхав до Москви найімовірніше через те, що американська сторона зібрала розвіддані про ранню підготовку Росії до можливої нової хвилі мобілізації. У Кремлі цю інформацію заперечили.

ЗМІ також припускали, що під час неанонсованого візиту Реткліфф закликав російських посадовців не вдаватися до ескалації проти союзників США по НАТО — зокрема країн Балтії.

Bloomberg раніше писав, що Путін готується посилити атаки на Україну, оскільки вважає переговори про завершення війни зайшли в глухий кут.

Напередодні у Кремлі заявили, що зустріч президентів України, США та Росії може відбутися лише після досягнення попередніх домовленостей між сторонами. За словами російської сторони, саміт має стати майданчиком для їхнього остаточного оформлення, а не для початку переговорів.

Рішення путіна про ескалацію вписується в закономірність, яку аналітики фіксують упродовж усієї повномасштабної війни: щоразу, коли дипломатичний тиск або військові невдачі створюють для Кремля незручний вибір, він обирає загострення замість поступок. Після провалу блискавичного захоплення Києва навесні 2022 року путін перейшов до масованих ударів по енергетичній інфраструктурі України. Після оголошення часткової мобілізації у вересні того ж року — форсував анексію чотирьох українських областей. Після загибелі Пригожина та придушення заколоту ПВК "Вагнер" — посилив централізацію військового командування та збільшив темп наступальних операцій на сході. Кожен із цих кроків подавався Кремлем як "вимушена відповідь", однак насправді відображав одну й ту саму логіку: ескалація як інструмент утримання ініціативи.

Показово, що нинішній сигнал про можливе залучення 300–400 тисяч додаткових військових без формального оголошення мобілізації також не є принципово новим підходом. Кремль і раніше вдавався до прихованого нарощування сил — через контракти, примус і регіональні вербувальні кампанії, — уникаючи відкритих рішень, які могли б спровокувати внутрішній спротив. Це свідчить про те, що путін не змінює стратегічного мислення, а лише масштабує вже апробовані методи. Питання не в тому, чи є ескалація новим поворотом — вона є продовженням тієї самої тактики, яку Кремль застосовує з перших місяців великої війни.