русский
Політика

Тенбі Павелл і 17 тисяч кілометрів заради Шосткинщини: що привіз новозеландський волонтер

Ціхоцька Марія

Їхав 17 тисяч кілометрів: новозеландський волонтер Тенбі Павелл утретє прибув на Шосткинщину
Їхав 17 тисяч кілометрів: новозеландський волонтер Тенбі Павелл утретє прибув на Шосткинщину

Міжнародна підтримка прифронтових громад Шосткинщини тримається на людях, чия відданість не знає географічних меж. Відомий новозеландський волонтер, колишній полковник армії Нової Зеландії, підприємець і колишній мер міста Тауранга Тенбі Павелл завітав до прифронтового регіону вже втретє. У 2022 році він заснував гуманітарну організацію Kiwi K.A.R.E (Kiwi Aid & Refugee Evacuation). Завдяки пожертвам новозеландців та міжнародних донорів його команда евакуювала тисячі цивільних, а медичні заклади отримали генератори, ліжка й медикаменти.

Разом із Тенбі до Шосткинщини цього разу прибув його друг і колега по волонтерству — очільник Міжнародного БФ "ДЕНЬ ЗА ДНЕМ" Олег Купцов. Познайомилися вони в Бахмуті під час однієї з місій: тоді українські волонтери допомогли іноземним колегам правильно розподілити гуманітарну допомогу серед тих, хто її справді потребував. Цього приїзду благодійники доставили до прифронтового регіону 100 буржуйок і 93 водонагрівачі.

Як зав'язалася співпраця з Шосткинською РВА

Співпраця із Шосткинською районною адміністрацією розпочалась у жовтні 2025 року. Тоді у Шостці стався тотальний блекаут після ворожого масованого обстрілу: місто залишилося без води, світла й газу. Про старт роботи в цій критичній ситуації згадує Олег Купцов: "Були новини про те, що по Шостці прилетіло, зникло світло... пам'ятаю відео, де люди готували щось просто на вогнищах. У нас якраз працювало виробництво, ми возили допомогу на Харківщину та Донеччину, і я поспілкувався з Тенбі. Кажу: "А давай привеземо в Шостку?" Він відповів: "Окей". Я набрав Шосткинську адміністрацію на загальний номер. Питаю: "Можемо вам допомогти?" Мені відповіли: "Вау, клас". Ну от і так ми почали приїжджати. І вже на наступний чи через день прибули з першою партією".

"З любов'ю з Нової Зеландії"

Кожна пічка, яку отримують українські родини, несе особливий впізнаваний знак — фірмову табличку з написом "З любов'ю з Нової Зеландії". Тенбі Павелл згадує, що ідея з'явилася цілком спонтанно. Коли на початку 2023 року Олег Купцов запитав, що варто викарбувати на металі, відповідь була миттєвою:

"Це був знак тепла і любові для кожного. Ідея з'явилася в наших хлопців у майстерні — вони запропонували прикріпити табличку. Коли Олег зателефонував і запитав, що ми хочемо там написати, я відповів одразу: "З любов'ю з Нової Зеландії"", — ділиться волонтер.

Для Тенбі цей напис — не формальність, а чіткий меседж світові та українцям: "Він означає, що така маленька країна, як наша, розташована так далеко, щиро думає про вас тут, в Україні. Ми рішуче засуджуємо цю незаконну загарбницьку війну. Але водночас цей напис — про конкретні дії. Ми хотіли показати: дивіться, ми тут, ми поруч, і ми намагаємося надати не лише слова підтримки, а й цілком практичну допомогу".

Повертаючись на Шосткинщину вже втретє, Тенбі Павелл на власні очі бачить, як змінилися і регіон, і люди: "Минулого року ми приїжджали, видавали буржуйки... люди були більш розслаблені, можна так сказати. А зараз ми вже їхали — кілометри дронових сіток натягнені, і люди більш в напрузі і більш втомлені від війни".

Масштаби допомоги: від евакуації до медичних вантажів

Команда реалізує масштабні національні проєкти. Олег Купцов деталізує роботу фондів: "З початку 2024 року завдяки підтримці Тенбі — зокрема, допомозі з автівками та їхнім постійним ремонтом, що потребує значних коштів, — ми змогли евакуювати вже 12 тисяч людей. Це лише частина нашої роботи. Другий напрямок — перевезення маломобільних громадян та ветеранів, які втратили кінцівки. Третій, найбільш масштабний проєкт — доставлення гуманітарних медичних вантажів до лікарень. Я вже навіть збився з рахунку, скільки всього ми доправили в різні медичні заклади, — обсяги дуже великі.

Наші три основні проєкти — це "Hit for Health", "Дорога життя" та забезпечення лікарень медикаментами. Ми постійно займаємося евакуацією тварин, допомагаємо дітям з інвалідністю, сприяємо реабілітації ветеранів та виконуємо ще багато інших гуманітарних завдань".

Погляд новозеландського волонтера на українців і війну

Для Тенбі Павелла цей довгий волонтерський шлях став глибоким особистим відкриттям. На початку, у 2022 році, мотивація була простою: "Коли я тільки приїхав, я майже нічого не знав про Україну та українців. Я просто чітко усвідомлював одне: незаконна загарбницька війна росії проти суверенної держави — це абсолютне зло. Це була настільки несправедлива агресія, що я відчув: маю зробити все можливе, щоб допомогти. Все було дуже просто і зрозуміло".

Минуло понад чотири роки, і сьогодні він бачить народ, чия сила духу виходить далеко за межі звичних уявлень про незламність. Тенбі вражає технологічний стрибок України: "Сьогодні, через чотири з половиною роки, я зрозумів, що українці — це неймовірно душевні та незламні люди. Мене вражає ваш рівень технологій та інновацій — нам усім є чому вчитися в України. Те, як ви, попри повномасштабну війну, спромоглися вибудувати miltech-індустрію та розвинути військові технології настільки, що тепер маєте 30% надлишкових потужностей для експорту в Західну Європу, — це просто не вкладається в голові! Це вражає до глибини душі. Я переконаний: світ ще довго вчитиметься в України, переймаючи ваш досвід і вашу мужність".

Нагорода від Президента та мотивація для всього світу

За самовіддану роботу Тенбі Павелл отримав високу державну відзнаку. Для нього це спільне досягнення великої інтернаціональної команди: "Це величезна честь для мене. І її розділяють усі члени нашої команди: у нас є не лише українські учасники, а й члени команди в Новій Зеландії, Австралії, Польщі, Румунії. А ще у нас є стратегічні партнери у Сполучених Штатах Америки. Ця нагорода призначена для кожного, тому що всі ми — одна команда".

Роками утримуючи увагу світу до війни в Україні, Тенбі Павелл переконаний: байдужість у цій ситуації неприпустима. "Насправді, це очевидна річ, — наголошує він. — Ми маємо справу з незаконною загарбницькою війною. Щодня гинуть люди, зокрема жінки та діти. Ті жахіття, що відбуваються, сотні, якщо не тисячі злочинів — цього цілком достатньо, аби залишатися вмотивованими допомагати Україні. Я багатьом кажу: якщо Україна не виграє цю війну, вона не зупиниться на кордонах, а розширюватиметься далі. Зрештою, ми всі ризикуємо опинитися втягнутими в цей конфлікт".

Підготовка Шосткинщини до важкої зими: позиція керівництва

Голова Шосткинської районної військової адміністрації Андрій Бєляєв переконаний: запорука виживання в нинішніх умовах — синергія зусиль держави й міжнародних партнерів. Підготовка плану стійкості регіону стала для адміністрації пріоритетом, бо ворог нарощує вогневий тиск і щодня ускладнює прифронтове життя.

Про початок співпраці з волонтерами Андрій Бєляєв говорить так: "Усе почалося з того, що після трагічного 4 жовтня минулого року, коли наше місто пережило лихо, перед нашою командою постало завдання: підготуватися до найважчої зими. Ми не чекали — ми шукали можливості... Я завжди казав і буду казати: якщо нічого не питати, то нічого не буде".

Ця наполегливість принесла відчутні результати. Торік завдяки організації Kiwi K.A.R.E вдалося отримати понад тисячу буржуйок, а цьогоріч плани ще амбітніші. "Зараз ми вже плануємо вийти на цифру у дві тисячі обігрівачів, — розповідає Андрій Бєляєв. — Ворог суттєво нарощує вогневий вплив на нашу територію, тому ми готуємося до дуже важкої зими. Ця допомога — частина нашого плану стійкості, який ми впроваджуємо разом із міжнародними партнерами".

Цінний вантаж отримали жителі Ямпільської, Шосткинської та Середино-Будської громад. Зусилля адміністрації зосереджені насамперед на прикордонних громадах — їх у районі сім, одна перебуває в зоні активних бойових дій. "Фактично кожного дня ми, на превеликий жаль, втрачаємо людей. Статистика дуже сумна й негативна: якщо за період з 22-го по 25-й рік у нас загинуло 80 цивільних і 314 було поранено, то зараз маємо вже 59 загиблих і понад 400 поранених. Оскільки в нас один із найдовших кордонів із ворогом, готуватися до майбутньої зими нам доводиться втричі ретельніше й інтенсивніше. Будь-яка, навіть найменша допомога, яка дозволяє людям зберегти тепло в прикордонні, має величезне значення", — каже Андрій Бєляєв.

Усі отримані буржуйки передані виключно жителям прифронтових громад: Пункти незламності й обігріву вже повністю укомплектовані альтернативними джерелами тепла та генераторами. За дорученням Прем'єр-міністра тривають перевірки укриттів — їх забезпечують обігрівачами й контролюють, аби сховища залишалися відчиненими. Район готується до прийдешньої зими максимально комплексно.

За лаштунками кожної місії Kiwi K.A.R.E стоїть не лише Тенбі Павелл, а й розгалужена команда волонтерів, які так само долають тисячі кілометрів, аби бути поруч з Україною. Серед них — підприємці, ветерани, медики й громадські активісти з Нової Зеландії та Австралії, для яких допомога стала не разовою акцією, а способом життя. Кожен новий виїзд до прифронтових регіонів формує всередині команди власну культуру солідарності: люди, які ніколи не були в Україні, збирають кошти, налагоджують логістику, шукають постачальників генераторів і ліків. Павелл неодноразово наголошував, що без цього тилового ресурсу жодна польова місія просто не відбулась би. Портрети цих людей — наступний журналістський крок, адже масштаб міжнародної підтримки значно ширший, ніж одне гучне ім'я.

Три приїзди Тенбі Павелла на Шосткинщину — це одночасно хроніка волонтерської роботи й беземоційна статистика того, як змінився регіон під тиском війни. У 2023 році під час першого візиту в районі налічувалося кілька десятків зруйнованих будинків і відносно стабільна інфраструктура. Сьогодні цифри інші: 59 загиблих цивільних і понад 400 поранених лише з 2025 року, регулярні блекаути, кілометри дронових сіток уздовж доріг. Натомість обсяг отриманої допомоги також зріс кратно — від перших партій буржуйок до системної евакуації 12 тисяч людей і масштабного постачання медичних вантажів у лікарні. Ця паралельна динаміка — наростання загрози та нарощування відповіді — якнайточніше ілюструє, чому волонтери повертаються знову і знову, а не вважають місію виконаною.