Марина Породько з Вертіївки: як 18-річна трактористка проводить канікули на полі

Поки однолітки відпочивають на канікулах, 18-річна Марина Породько з Вертіївки, що на Чернігівщині, щодня сідає за кермо трактора. Вона працює в сусідньому селі Бобрик на місцевому агропідприємстві — збирає ріпак на приблизно 30 гектарах.

Перед кожним виїздом на поле дівчина сама перевіряє техніку. Марина навчається на другому курсі Сокиринського професійного аграрного ліцею, а ця робота — її власний вибір на час канікул: хоче заробити на новий телефон.

Про свою спеціальність розповідає без зайвих слів:

"Я тракторист широкого профілю, там буде не одна категорія: на великий трактор, на маленький, на грузовий автомобіль. Ну, ми в основному там їздимо, були сіяли, не один раз сіяли там тоже, розбирали, збирали трактора, міняли, перевіряли".

У червні Марина пройшла місячну практику на цьому ж підприємстві. Після неї й вирішила залишитися на все літо.

"Мені тут дуже подобається в цій фірмі. Тут цікавий колектив, кухня дуже цікава і смачна".

Потяг до сільгосптехніки — з дитинства. Частково завдяки дядьку, який у ті роки працював на тракторі.

"Він теж, коли я була маленька, на тракторі їздив, працював, тільки не на такому, звісно, а на більших. Ну, не знаю, просто якось так по ходу, чи по роду пішло, що в мене така любов прийшла".

На підприємстві Марина працює поруч із 27-річним Степаном Лемаком — у нього за плечима понад шість років у аграрній сфері. Колегу-дівчину за кермом трактора він бачить уперше.

"Неочікувано. В наш час дівчина у 18 років на тракторі — це дуже незвично, але молодець. Вона все намагається робити. Поки що з причепом у неї виходить найкраще. Я так само навчався. Підказуємо все, що можемо", — говорить Степан Лемак.

Графік залежить від погоди й виробничих потреб: оприскування скасовують у дощ чи вітер, тому іноді зміни тривають до вечора. А у паузах між роботою Марина не нудьгує.

"Поки я чекаю, коли мені треба приїхати до комбайна, я відео знімаю в TikTok, фотографую все, що можна і не можна".

Мета на ці канікули — назбирати на новий телефон, щоб знімати TikTok якісніше. А після закінчення ліцею Марина планує повернутися працювати на це ж підприємство.

Марина — не виняток серед українських жінок, які обирають технічні спеціальності в аграрному секторі. За словами Олени Ткаченко, яка вже сім років керує комбайном на Полтавщині, головний виклик — не фізичне навантаження, а стереотипи. "Перший сезон колеги постійно перепитували, чи справді я сама веду машину. Згодом звикли і почали ставитися як до рівної", — розповідає вона. Схожу історію має 34-річна Наталія Сірик із Житомирщини, яка пройшла шлях від помічника механізатора до завідувача машинно-тракторного парку. За її словами, дискримінація в колективі трапляється рідше, ніж під час найму: роботодавці досі нерідко відмовляють жінкам ще на етапі співбесіди, навіть за наявності відповідної кваліфікації.

Нестача механізаторів в Україні вже давно стала системною проблемою, і жінки можуть стати частиною її вирішення. За даними Державної служби зайнятості, у 2024 році кількість відкритих вакансій трактористів і машиністів сільгосптехніки зросла на 18% порівняно з попереднім роком. Лише на Чернігівщині у пікові сезонні періоди незаповненими залишаються понад 200 таких позицій. За словами аналітика аграрної асоціації "Украгроконсалт" Дмитра Василенка, галузь потребує кардинального оновлення кадрів: "Середній вік механізатора в Україні — близько 50 років. Якщо не залучати молодь, включно з дівчатами, які, як Марина, свідомо обирають цю професію, через десятиліття закривати сезонні потреби буде просто нікому". На його думку, приклади молодих жінок-трактористок мають ставати інструментом профорієнтації, а не лише медійними історіями.