Надгробна плита Андрія Мельника: 62 роки в Люксембурзі — і нарешті вдома
На Львівщину привезли надгробну плиту лідера ОУН Андрія Мельника. Майже 62 роки вона стояла на місці його поховання в Люксембурзі. Тепер плиту доправили до рідного села полковника — Волі Якубової на Дрогобиччині, де зберігатимуть поруч із музеєм, присвяченим полковнику армії Української Народної Республіки (УНР) Андрію Мельнику. Про це повідомила пресслужба Львівської обласної військової адміністрації.
"Після того, як прах полковника та його дружини Софії повернули в Україну і перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі у Києві, важливо було зберегти й цей предмет пам'яті та повернути його туди, де Андрій Мельник народився й звідки починав свій життєвий шлях", — йдеться у повідомленні.
Начальник Львівської ОВА Максим Козицький зазначив, що плиту встановлять поруч із музеєм, присвяченим Андрію Мельнику.
"Повернення та перепоховання видатних українців, які через різні історичні обставини поховані за кордоном, відбувається за ініціативи Президента України Володимира Зеленського. Багато українців, які присвятили життя боротьбі за Незалежність нашої Держави, через окупацію та вимушену еміграцію померли далеко від України. Тепер нарешті ми можемо повернути їх додому та належно вшанувати у державі, за яку вони боролися", — каже Максим Козицький.
Це вже друга надгробна плита, привезена з-за кордону на Львівщину. 13 серпня до Зашкова доправили пам'ятник полковника Євгена Коновальця, який упродовж 87 років стояв на його могилі на кладовищі Кросвейк у Роттердамі. Оригінальний пам'ятник 1939 року зберігатимуть у музеї-садибі Євгена Коновальця.
Що відомо про Андрія Мельника
За даними сайту Українського інституту національної пам'яті, Андрій Мельник — військовий і політичний діяч XX століття, полковник Армії УНР, близький побратим і родич Євгена Коновальця.
Він був співзасновником УВО (Української військової організації), крайовим комендантом. Активна діяльність на користь України призвела до арешту 1924 року і п'ятирічного ув'язнення в польських тюрмах.
У 1938-му, після загибелі Коновальця, за його усним заповітом Мельник очолив Провід українських націоналістів. Під час Другої світової війни перебував у Берліні, покладав певні надії на співпрацю з Гітлером задля створення українських збройних формувань, однак швидко розчарувався в німецькій політиці щодо України.
Після розколу в ОУН очолив більш помірковану частину. Організував засилання у великі міста України "похідних груп" для розгортання пропагандистської роботи, керував діяльністю ОУН на українських землях. Це викликало невдоволення гітлерівців. З початку 1942-го Мельника утримували під домашнім арештом, а з лютого 1944-го — у концтаборі Заксенгаузен.
Після закінчення Другої світової війни він певний час перебував у таборах переміщених осіб. Згодом отримав запрошення Великого герцога Люксембурзького бути його гостем і з кінця 1945 року жив у Люксембурзі.
У післявоєнний період всі сили він присвятив боротьбі за консолідацію емігрантських сил. У 1947-му його обрали довічним головою ОУН. У 1957-му він виступив із програмою створення Світового конгресу українців — її реалізували вже після його смерті.
Помер 1 листопада 1964 року в Кельні. Похований на міському цвинтарі Бонвуа в Люксембурзі. Останки лідера ОУН Андрія Мельника та його дружини Софії Мельник (Федак) 25 травня 2026 року перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі на Київщині.