Реформа мобілізації від Федорова: як позбутися масового розшуку і вирішити проблему СЗЧ

Колишній міністр оборони України Михайло Федоров в ефірі YouTube-каналу громадського діяча та волонтера Сергія Стерненка розповів про детальний план реформування системи мобілізації. Про це пише "Главком".

За його словами, команда підготувала комплексний план змін, який передбачає поетапний призов військовозобов'язаних, скорочення кількості людей в розшуку та створення зрозумілих правил проходження служби. Реалізовувати все це планувалося у два етапи.

Ключову ідею реформи Федоров сформулював так: спочатку треба усунути причини, через які люди бояться призову, а вже потім вибудовувати решту системи. Держава, на його переконання, має супроводжувати громадянина від моменту оповіщення до самої служби.

"Ключова наша ідея була в тому, що потрібно спочатку вирішити корінь проблеми – чому людина боїться йти в армію, і як зробити так, щоб знизити ці ризики, і людина знала, що ми боремося за її життя... Це комплексний підхід без популізму, що давайте просто пофарбуємо стіни в кожному ТЦК або посадимо кожного керівника. Так не працює", – заявив Михайло Федоров.

Перший етап змін, за словами ексміністра, він встиг запустити ще під час роботи на посаді. Йдеться про нові короткі контракти, визначення термінів служби та рівня зарплат, залучення іноземних громадян, а також спрощення процедур переведення і повернення військовослужбовців із самовільного залишення частини (СЗЧ).

"Перше – це вирішення проблеми СЗЧ. Тому що, якщо в тебе 200+ тисяч в СЗЧ, ти постійно шукаєш нових людей, і в тебе знову за місяць десятки тисяч ідуть в СЗЧ, то в тебе логіка мобілізації не дуже працює", – сказав він.

Другий крок мав змінити сам підхід до призову. Серед головних завдань Федоров виділив два блоки.

Перший — вирішення проблеми СЗЧ: без цього логіка мобілізації не працює, бо постійне вибуття людей з частин змушує безперервно шукати нових.

Другий — зміна підходу до розшуку. Замість ситуації, коли значна кількість громадян перебуває в розшуку, а держава витрачає ресурси на їхній пошук і примусову мобілізацію, пропонується прозора поетапна система.

"У нас була інша логіка: запустити певні етапи, коли в тебе не два мільйони в розшуку, а певна кількість людей знає про те, що зараз на найближчий час вони потрапили під мобілізацію. Для них створені всі умови – від навчання до вибору підрозділу. Всі інші в цей час можуть спокійно працювати певний період часу. Вони працюють на економіку нашої країни. Тому що це задача не менш важлива сьогодні для забезпечення функціональності нашої держави і отримання грошей на дрони", – пояснив він.

Федоров зазначив, що команда детально пропрацювала реформу та підготувала окремий документ із описом усіх етапів. Водночас реалізація потребує змін до законодавства та ухвалення нових нормативно-правових актів.

Публічну презентацію та суспільне обговорення плану ексміністр пов'язує з участю чинної команди Міністерства оборони — саме тому деталі поки не розкриває.

Нагадаємо, Міністерство оборони розширило програму добровільного повернення на службу після самовільного залишення частини, відкривши для військових понад 70 підрозділів ЗСУ, Нацгвардії та Держспецтрансслужби. Подати рапорт за спрощеною процедурою можуть військовослужбовці, у яких факт СЗЧ зафіксували до 12 червня 2026 року, зробити це можна до 20 вересня. У Міноборони наголошують, що учасники програми зможуть самостійно обрати підрозділ, посаду та командира для подальшої служби.

Підходи, які пропонує Федоров, частково перегукуються з мобілізаційними моделями країн Балтії та Польщі, що активно реформують свої системи призову на тлі загрози з боку Росії. Зокрема, Литва, Латвія та Естонія зробили ставку на прозорість і передбачуваність: кожен призовник заздалегідь знає, коли і в який підрозділ він може потрапити, які умови служби та яка соціальна підтримка передбачена для його родини. Черговість призову визначається заздалегідь, а не хаотично, що знижує суспільну тривогу і рівень ухилення.

Польща пішла ще далі, запровадивши добровільну базову підготовку як перший щабель перед повноцінним призовом. Варшава активно інвестує в інформаційну роботу з населенням, пояснюючи логіку ротацій і гарантуючи повернення до цивільного життя після відбуття контракту. Саме цей принцип — держава зобов'язується, а не лише вимагає — є спільним знаменником і в концепції Федорова. Відмінність полягає в тому, що балтійські країни впроваджували ці реформи в мирний або напівмирний час, тоді як Україна змушена будувати нову систему безпосередньо під час активних бойових дій, що суттєво ускладнює і пришвидшує будь-які трансформації.