"Врятував 10 життів": військовий розповів, як виводив із оточення побратимів
Командир стрілецького батальйону окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу старший лейтенант Сергій Ткачук розповів про бої на півдні України та про те, як за допомогою моторного човна йому вдалося врятувати з оточення 10 побратимів.
Про це повідомляється на сторінці у Фейсбуці Міністерства оборони України.
Повідомляється, що кілька тижнів поспіль його бойові побратими вели важкі, виснажливі бої з силами супротивника, що значно перевершували. Ворог тиснув, намагаючись покращити своє тактичне становище.
Але навіть опинившись в оточенні, українські солдати не відступили і трималися до останнього.
Становище було важким: десять поранених воїнів потребували медичної допомоги.
Сергій Ткачук та ще один воїн вирушили у море на допомогу побратимам на човні з мотором.
Через чотири години вони дісталися місця призначення, відвантажили бійцям озброєння та забрали на судно поранених.
Часу на тривалі розпитування, рукостискання та зайві сентименти не було. Одні відвантажували озброєння, інші заносили та обережно клали на судно поранених товаришів. Наші воїни все робили максимально швидко і вже через 15-20 хвилин човен вирушив у зворотному напрямку.
На жаль, вийти непоміченими українським захисникам не вдалося.
Окупанти били по човні то майже прицільно, то шаховим порядком, то навмання.
Чудеса бувають і на війні. Якоїсь миті нас опустила хвиля, і снаряд пролетів вище. Ворожа БМП-3 ніби надривалася, шалена від безсилля. Та маневрування, яке відбувалося і інстинктивно, і з досвіду, щоразу допомагало залишитись неушкодженими", — розповів про пережите Ткачук.
За його словами, та ніч перетворилася для нього на справжній кошмар.
Шторм не вщухав. Під постійними обстрілами, хитаючись на хвилях, захисники України пробивалися до своїх, просунувшись через дві години лише на кілька кілометрів.
“Зв'язок з командуванням зник, човен був перевантажений, будь-якої миті міг перевернутися і почати тонути. Поранені бійці просили лише про одне — приєднатися до якогось берега та дати померти на суші, а не у крижаній воді", — розповів комбат.
Після цього Ткачук вирішив пришвартуватися в іншому від певного місця і все вийшло.
Близько 6-ї ранку він разом із трьома пораненими, які були здатні самостійно пересуватися, вирушив у напрямку розташування штабу бригади.
“Їм було тяжко, але вони йшли зі мною. Ми дісталися маяка і зрозуміли, куди треба рухатися далі. Дійшли до одного із населених пунктів, з'явився зв'язок, і ми викликали пошукову бригаду. За наданими нами координатами пошукачі знайшли решту поранених бійців і евакуювали їх у шпиталь", - розповів командир батальйону Лицарської бригади.
“Якщо відверто, вирушаючи на це небезпечне завдання, я розумів, що це може бути білет в один кінець. А тут не тільки сам живий, а й десятеро поранених побратимів з оточення вивели. Хоча коли під обстрілами рашистів рушили на човні, ротні командири, що залишилися на березі в оточеному селі, передали до штабу бригади, що ми можемо не повернутися. Але, на щастя, повернулися. Ми це зробили!" – зазначив він.
Бажаєте отримувати найактуальніші новини про війну та події в Україні – підписуйтесь на наш телеграм канал !