Виживший в Голокост Едді Джаку помер у 101 рік

Помер Едді Джаку, який пережив Голокост, - він називав себе "найщасливішою людиною на Землі".

Йому був 101 рік, повідомляє BBC News.

За часів Другої світової війни Джаку побував в катівнях чотирьох концтаборів, зумів вчинити зухвалу втечу з лап нацистів, вирвався з "маршу смерті" і вижив в лісі.

Після закінчення війни чоловік вирішив присвятити життя відстоюванню миру.

"Я нікого не ненавиджу. Ненависть – це хвороба, яка може знищити вашого ворога, але також знищить і вас", - говорив Джаку.

У минулому році на честь свого 100-річчя Джаку опублікував мемуари під назвою "Найщасливіша людина на Землі". У книзі розказана надзвичайна історія виживання, і мемуари просякнуті посланням до читача - бути терпимими і вчитися прощати. Після того, як книга вийшла в світ, Джаку став одним з найстаріших авторів в світі, чию роботу опублікували видавці.

"Я прожив століття і знаю, що значить дивитися злу в обличчя. Я бачив найгірше в людстві, жахи таборів смерті, спроби нацистів знищити моє життя і життя всіх людей. Але тепер я вважаю себе найщасливішою людиною на землі", - говорив він .

Джаку помер в будинку для літніх людей в Сіднеї, він жив в Австралії з 1950 року. У нього залишилися 75-річна дружина Флора, їхні сини Майкл і Андре, четверо онуків і п'ять правнуків.

Прем'єр-міністр Австралії Скотт Моррісон назвав Джаку джерелом натхнення і радості, який "перетворив своє життя в свідоцтво того, що надія і любов можуть перемогти відчай і ненависть".

Авраам Якубович (Джакубовіч) народився в німецькому Лейпцигу у 1920 році. Джаку був єдиним учнем-євреєм у своїй школі, але, за його словами, це не було проблемою, поки до влади в країні не прийшов Адольф Гітлер.

Сім'я Джаку відправила його в школу-інтернат, де він взяв собі псевдонім Вальтер Шлейф через побоювання, що інші зрозуміють, що він єврей.

Він вивчав машинобудування і отримав вищу освіту за спеціальністю слюсар-інструментальник.

Але коли 9 листопада 1938 року він приїхав додому, щоб здивувати батьків на річницю їхнього весілля, нікого не застав.

Це була Кришталева ніч, так звана Ніч розбитих шибок, коли єврейські будинки, лавки і синагоги піддалися нападам по всій Німеччині та Австрії. Багато євреїв були вбиті, а десятки тисяч євреїв зігнані і відправлені до концентраційних таборів.

Сім'я Джаку вже зникла, і 18-річний хлопець залишився на самоті, компанію йому склала лише улюблена всією сім'єю такса Лулу.

О п'ятій ранку 10 нацистських солдатів вибили двері. У мемуарах Джаку описав, як жорстоко вони його побили, після чого змусили дивитися, як руйнують 200-річний будинок його сім'ї, також солдати вбили собаку.

Він написав, що один із солдатів почав вирізати багнетом свастику на руці Джаку.

"На моїх очах я втратив гідність, свободу і віру в людство. Я втратив все, заради чого тоді жив. Я перетворився з людини в ніщо", - згадував він під час виступу в 2019 році.

Його відправили в концтабір Бухенвальд, але через п'ять місяців відпустили, щоб він працював на фабриці з виготовлення інструментів.

Він розповів, як батько забрав його з табору, щоб відвезти на нову роботу, але замість цього вони втекли до кордону і були переправлені в Бельгію.

Їх піймала бельгійська поліція і знову замкнула - на цей раз не за те, що вони євреї, а як німецьких біженців.

Через 11 місяців він поїхав і відправився до Франції, де в кінці кінців був заарештований в Ліоні і відправлений до концтабору Гюрсу.

Сім місяців по тому Франція почала депортацію євреїв, і Джаку опинився в поїзді, що прямував в Освенцим. Він розповів, як перед посадкою на платформу поїзду вкрав молоток, викрутку і гайковий ключ.

"Я підійшов до машиніста поїзда і запитав його по-французьки, скільки часу пройде до прибуття поїзда до Німеччини. Отримав відповідь, що це буде дев'ять годин. У мене було дев'ять годин, щоб вибратися, після чого не було б ніякої надії на свободу" , - говорив він.

Майже весь цей час пішов на те, щоб відкрутити і відколоти заблоковані мостини вагона поїзда, але нарешті він зміг це зробити. Він написав, що коли поїзд знаходився всього в кількох кілометрах від Страсбурга, Джаку і вісім інших ув'язнених змогли вибратися з вагона.

Він описав, як вони "повзли, як павуки, чіпляючись за днище вагона", поки він не став досить повільним, щоб безпечно впасти на рейки, де вони лежали, притиснувшись до землі.

План спрацював - їх не помітили, і Джаку втік назад до Бельгії, де він таємно жив зі своїми батьками і сестрою на горищі.

Два місяці дві його тітки жили з ними в крихітному приміщенні. Проте одного разу вони повернулися в стару квартиру сім'ї в Брюсселі, де їх чекало гестапо.

Жінок заарештували і посадили на потяг до Освенцима, вони не вижили. Він так і не зміг дізнатися, де вони були поховані або де розвіяний їх прах.

"Це все ще розбиває мені серце після всіх цих років", - зізнавався він.

У жовтні 1943 року він разом з рештою сім'ї був заарештований і відправлений в Освенцим - "пекло на землі", як він це описав.

Його мати, 43 років, і батько, 50 років, були вбиті в газовій камері. Джаку пощадили через його інженерні навички.

У своїх мемуарах Джаку описав, як чув, як людей вбивають.

"Освенцим був справжнім кошмаром, місцем неймовірних жахів, але я вижив, тому що я був зобов'язаний вижити для свого друга Курта... Один хороший друг може стати всім твоїм світом", - зізнавався Джаку.

У 1945 році, коли радянські війська підійшли до Освенциму, табір був евакуйований. Десятки тисяч ув'язнених були змушені пройти величезні відстані вдень і вночі без їжі і води - це були марші смерті.

Він пережив перший марш і був відправлений працювати на фабрику в менший табір.

Джаку був призначений відповідальним за 200 машин, і він написав, що його змусили носити на шиї табличку, яка говорить, що якщо будь-яка з них вийде з ладу, його слід повісити.

Це нездійсненне завдання, тому Джаку сказав, що зробив 200 свистків і дав по одному кожному ув'язненому, який працює з машинами, щоб попередити його про будь-які проблеми.

Одним з цих ув'язнених була його сестра Хенні, яка також вижила.

Коли цей табір також був евакуйований, Джаку опинився на новому марші, але на цей раз йому вдалося втекти і близько двох місяців він ховався в печері в лісі, поїдаючи слимаків та равликів, щоб вижити.

Незабаром після закінчення Другої світової війни одружився на своїй дружині Флорі в Бельгії. Вони переїхали до Австралії в 1950 році разом з її матір'ю Форчун і його сестрою Хенні.

Незважаючи на кошмар, який він пережив, і травми, які він отримав, послання Джаку протягом усього його життя було ясним - він нікого не ненавидів і хотів лише поширювати послання миру і прощення, щоб спробувати зцілити рани, нанесені Адольфом Гітлером всьому світу.

Він довгий час працював волонтером в Сіднейському єврейському музеї і ділився своєю історією з відвідувачами.

У 2013 році він був нагороджений медаллю Ордена Австралії за заслуги перед єврейською громадою.

"Щастя не падає з неба. Воно в ваших руках. Якщо ви здорові і щасливі, ви мільйонер", - говорив він.