Що не так з мирним планом Ердогана
Ердоган зробив доволі дивний крок: надіслав Зеленському й Путіну "мирний план", навіть теоретично без прийнятних для України пунктів. Навіщо він це зробив?
Серед пунктів:
- заморожування війни по теперішній лінії фронту;
- зобов'язання провести у 2040 р. загальноукраїнський референдум про зовнішньополітичний курс країни, а також референдуми під міжнародним контролем на всіх українських територіях, окупованих на момент заморозки війни Росією (тобто черговий "референдум під прицілом зелених чоловічків");
- РФ не заперечуватиме проти вступу України до ЄС;
- Україна погодиться на позаблоковий статус (тобто, відмовиться від НАТО і гарантій безпеки);
- заборона на втручання у внутрішні справи в будь-який спосіб, який може призвести до дестабілізації уряду (це про тіснішу взаємодію з ЄС, США і НАТО?).
Очевидно, настільки безсенсовий і непотрібний документ придатний лише для одного: позначити, що Туреччина все ще включена до процесу, що вона не поступилась ініціативою хоча б Китаю.
Тобто, це бажання попри всі внутрішні проблеми Туреччини зберегти хоча б вигляд зовнішньополітичної активності (якщо не ефективності) Ердогана, який помітно втратив позиції всередині країни після місцевих виборів.
Сміятись в очі Ердогану якщо й будуть — то це навряд дійде до турецьких виборців. Натомість їх можна переконати, що Ердоган все ще тримає Туреччину серед флагманів зовнішньої політики континенту.
Крім того, це, можливо, шанс знов отримати від Путіна якийсь пакет вигідних контрактів — оскільки оприлюднення "плану" Ердогана практично збіглось із заявою самого Путіна про прагнення переговорів: "Згоден, що потрібно повернутись до проєкту стамбульського договору з Україною". Крім того, Путін висловив образу, що Росію не запросили на мирну конференцію до Швейцарії.
Отже, задачі оприлюднення "плану" більше внутрішньополітичні: підтримати авторитет Ердогана й отримати ще трохи економічного зиску з Росії.