"Ми не шкодуємо про канібалізм": Вцілілі після авіакатастрофи в Андах розповіли, як їм вдалося вижити

Ті, хто вижив в авіакатастрофі над Андами в 1972 році, возз'єдналися, щоб переповісти свою сенсаційну історію після того, як вони були змушені вдатися до канібалізму, щоб залишитися в живих.

16 осіб, які вижили з уругвайського рейсу 571, який мав доставити команду регбістів-любителів та їхніх прихильників до Чилі, зібралися разом, щоб відзначити 50-ту річницю їхнього жахливого випробування - відомого як Чудо в Андах.

Їхня історія була увічнена в книзі-бестселері "Живі: історія вижилих в Андах" Пірса Пола Ріда, яка згодом була екранізована в 1993 році.

У розмові з Sunday Times у Лондоні Карлос Паес сказав, що обов’язком тих, хто вижив, було подорожувати світом і ділитися своєю історією про 72 дні, які вони провели в крижаних горах, змушені їсти трупи своїх друзів.

"Я проїхав шість мільйонів миль на American Airlines", — сказав він, зазначивши, що у нього немає страху літати. "Я приречений розповідати цю історію вічно, так само, як "Бітлз" завжди повинні співати Yesterday".

13 жовтня 1972 року на злощасний літак сіло сорок п'ять осіб, у тому числі команда з регбі Old Christians Club Монтевідео та її вболівальники.

Влада повідомила, що під час польоту пілот відхилився від курсу в густому тумані, перш ніж впасти в засніжені гори Анд.

Дванадцять пасажирів загинули під час аварії, ще 17 померли від травм і задухи внаслідок сходження лавини, яка зійшла через кілька днів потому.

70-річний Рамон Сабелла, успішний бізнесмен, зазначив, що тримав на руках одну з вмираючих пасажирок.

Через 10 днів ті, хто вижив, дізналися з радіо на борту, що пошуки їх припинено.

Він нагадав виснажливий вибір, який зробили 16 тих, хто вижив, коли Роберто Канесса, студент-медик, запропонував їм з’їсти тіла померлих, щоб решта вижила.

"Звичайно, ідея їсти людське м'ясо була жахливою, огидною", - сказала Сабелла.

"Це було важко покласти в рот. Але ми звикли".

"У певному сенсі наші друзі були одними з перших донорів органів у світі — вони допомагали нам годуватись і підтримували життя".

Паес сказав, що для молодих людей, які вижили, не було іншого виходу, зазначивши для хворобливо цікавих, що людське м’ясо "насправді не має жодного смаку".

"Єдина моя біда полягала в тому, що це були тіла моїх друзів", — сказав він. "Мені довелося піти до їхніх родин пізніше, щоб пояснити".

Канесса, який використовував скло, щоб розрізати плоть, сказав, що він знайшов деяку розраду, знаючи, що був би радий, якби інші використовували його тіло, щоб нагодувати їх, якби він загинув замість цього.

Після 70 дні канібалізму та виснажливого вживання у холодних Андах, спустившись до низу гори, вони залишили записку пастуху, якого побачили під час спуску.

Тоді, пастух сповістив про це владу і їх вдалося врятувати.

Нагадаємо, у Мексиці спіймали рибу передвісника апокаліпсиса.

Бажаєте отримувати найактуальніші новини про війну та події в Україні – підписуйтесь на наш телеграм канал!