Їх варто подивитись: 6 українських фільмів, які були заборонені в СРСР
Радянська система глибоко вкорінила пропаганду та дезінформацію в життя українців, жорстко контролюючи всі аспекти суспільства, включно з кінематографом. Українське кіномистецтво стало однією з жертв цієї репресивної політики.
За часів СРСР численні фільми, які могли б відобразити автентичну українську культуру, історію та реалії, були заборонені. Це було частиною стратегії з трансформації національної свідомості через обмеження доступу до правдивої культурної спадщини. Про це пише 24 tv.ua.
Читайте також: 5 фільмів, які допоможуть впоратись з емоційним вигоранням
Серед заборонених українських кінострічок радянського періоду:
"Совість" (1968) - фільм, який вважався назавжди втраченим після викрадення єдиної копії. Несподівано у 1989 році плівку анонімно підкинули до Державної кіностудії імені Довженка, що стало сенсацією.
"Білі Хмари" (1968) Ролана Сергієнка зазнав суворої цензури. Численні вирізані сцени змінили оригінальний задум режисера, і фільм не дійшов до глядача в початковому вигляді.
"Криниця для спраглих" (1966) Юрія Іллєнка за сценарієм Івана Драча мала бути знищена через "ідейні збочення". Режисер врятував єдину копію, сховавши її на 22 роки до 1988 року.
"Пропала Грамота" (1972) - 12-та у списку 100 найкращих українських фільмів, була заборонена через яскравий український колорит. Лише через 12 років стрічка вийшла на екрани.
"Та, що входить в море" (1965) - новаторська короткометражка Леоніда Осики без діалогів, звинувачена в "екзистенціалізмі" та "занепадництві". Вперше показана публіці наприкінці 1980-х.
Ці фільми демонструють, як радянська цензура намагалася придушити українську культурну ідентичність у кінематографі, але завдяки відданості митців, деякі з цих робіт все ж збереглися для майбутніх поколінь.
Нагадаємо, ми вже пропонували 3 детективних серіали на реальних подіях.
Бажаєте отримувати найактуальніші новини про війну та події в Україні – підписуйтесь на наш Telegram-канал!