Суспільство

Мріяв про Голлівуд та багато років провів у Москві: маловідомі факти про Олександра Довженка

Дарія Скуб

Мріяв про Голлівуд та багато років провів у Москві: маловідомі факти про Олександра Довженка

Український радянський письменник, кінорежисер і кінодраматург, художник Олександр Довженко помер 66 років тому, 25 листопада 1956 року. Про нього всі ще зі школи пам’ятають, що він зняв фільми "Земля", "Битва за нашу Радянську Україну", "Арсенал", "Аероград", "Перемога на Правобережній Україні"... А його книги "Зачарована Десна" та "Україна в огні" читають й досі.

Та Довженко був багатогранною особою не лише в режисурі й літературі. Дізнайтеся в матеріалі UAportal маловідомі факти про цього видатного українця.

Створював карикатури

Свою творчу кар’єру Олександр Довженко починав як художник-карикатурист. Ще будучи в Берліні він надсилав свої шаржі до гумористично-сатиричного журналу українських комуністів у Нью-Йорку "Молот". А коли повернувся до Харкова, малював політичні карикатури та шаржі на своїх сучасників для місцевих видань. Усі його роботи були пропагандистськими й стали популярними аж після смерті відомого українця.

 

Мріяв здобути славу в Голлівуді

Ще у 1930 році Довженко написав у листі радянському режисеру, сценаристу й теоретику кіно Сергію Ейзенштейну: "Можете ви разом з товаришами, або з Чапліном, або ще з ким-небудь виписати мене – страшно подумати – в Голлівуд хоча б на один місяць, надіславши мені візу… Мені дуже хотілося б запропонувати Чапліну один мій сценарій. Якби він йому і не підійшов, він міг би знайти в ньому для себе кілька цікавих речей. У нас в цей час ставити його не можна". Того ж року Олександр Довженко поїхав до Англії, Голландії, Бельгії, Франції, Південної Америки, Канади, Греції тощо, аби представити фільм "Земля". І хоч йому вдалося стати відомим у всьому світі, проте здійснити мрію – прорватися до Голлівуду – ні.

Чарлі Чаплін був у захваті від робіт Довженка

Український режисер недаремно згадав у листі Чарлі Чапліна, легендарного англійського та американського кіноактора й кінорежисера першої половини XX століття. Ця зірка світового масштабу високо цінував творчість Довженка. Навесні 1945 року, на установчій конференції у Сан-Франциско, коли Україна стала однією із країн-засновниць ООН, він сказав, що "слов’янство поки що дало світові кінематографії одного творця – мислителя та поета, Олександра Довженка".

 

Не встигнув екранізувати деякі зі сценаріїв

Чимало сценаріїв, які Олександр Довженко мріяв екранізувати, лишилися нереалізованими, а саме: "Батьківщина", "Загублений Чаплін", "Згода (Повстання мертвих)", "Загублений і віднайдений рай", "Тарас Бульба" (написано 5 версій сценарію), "Україна в огні", "У глибинах космосу" та "Відкриття Антарктиди". Наприклад, зняти фільм про Тараса Бульбу завадила Друга Світова війна.

Найбільший критик робіт Довженка – він сам

Олександр Довженко ніколи не був задоволений результатами зйомок. Він писав, що "стрічка завжди і неминуче була гіршою, ніж я уявляв її та створював". Видатний українець свою діяльність вважав одним із нещасть життя: "Я жодного разу не відчував насолоди, навіть спокою, розглядаючи результати своєї безмірно важкої та складної праці. І чим далі, тим все більше переконуюся я, що найкращих двадцять років свого життя витратив я даремно". Іноді говорив жартома, що талант як гроші – він або є, або його немає.

 

Більшу частину свідомого життя жив у Москві

Якщо проаналізувати "Щоденник" Довженка, можна побачити, що він жив та працював у Москві не за власною ініціативою. У його словах з-поміж рядків та прямо написано про тугу за Батьківщиною та страждання від неможливості повернутися додому. Наприклад: "Шевченку було легше на засланні. До нього долітали птиці. Навколо мене порожньо. Все вимерло, замовкло. Вся Україна… Не пускають мене туди… чи звідси мене не пускають в їхні руки? Однаково мені, однаково мені".

Довженко втік із Києва до Москви, де масово заарештовували українську інтелігенцію. А згодом пише листа товаришеві Йосипові Сталіну (Перший секретар ЦК КПРС, диктатор) з проханням "захистити мене й допомогти мені творчо розвиватися". Судити складно, чи це було спонтанним рішенням, чи запланованим, проте, коли фільми українського режисера заборонили, Сталін забезпечив Довженка роботою на "Мосфільмі". І саме за темами диктатора Олександр поставив фільми "Аероград", "Щорс" та "Мічурін". Зазначимо, що жодна з цих робіт не дорівнялася до кінострічки "Земля".

Згодом у польському часописі "Trybuna Ludu" (1957) К. Тепліца обережно написав у статті, що Довженку "не дали шансу розвинутися повністю, бо він замовк у половині слова, залишаючи, однак, по собі кілька творів, які назавжди залишаться в історії фільмового мистецтва як явище неповторне і велике". Олександр не мав права повернутися додому. Лише в другій половині 1952 року йому вдалося вирватися в Україну, де він замислився про створення нового фільму – про перемогу життя над смертю. Режисер встигнув написати ще декілька сценаріїв: "Поема про море", "Повість полум'яних літ", "Незабутнє".

Раніше UAportal писав, що у міністерстві вирішили призупинити реорганізацію Довженко-центру.

Бажаєте отримувати найактуальніші новини про війну та події в Україні – підписуйтесь на наш Telegram-канал!