Нікітюк про західне кіносприйняття: чому українців не бачать переможцями
Режисерка та сценаристка Марися Нікітюк розповіла про специфіку сприйняття української воєнної реальності на Заході. В інтерв'ю Укрінформу вона зазначила: "Є проблеми зі сприйняттям в культурному полі саме воєнної реальності, начебто наше право на активний захист заперечується".
Прямі воєнні меседжі, за спостереженням Нікітюк, погано сприймаються цією аудиторією. Часто можна почути, що люди хочуть бачити "війну без війни". Мовляв, війна для них щось далеке, а те, що це "центральна історія в Європі зараз", — це багатьох лякає.
"Тож треба знайти підхід до сприйняття Західного світу", — сказала режисерка.
На Заході, за її словами, готові сприймати цивільних українців як жертв, але не як сильних людей, героїв, що борються. "Тож це моя така місія — знайти звучання для нашої сили, щоб європейці бачили нас і переможцям також", — заявила Нікітюк.
Саме на це спрямований її майбутній художній фільм "Ной", орієнтований на українську та закордонну аудиторію. Головний герой — ІТ-шник, якого змушують стати воїном. Через цю історію режисерка хоче показати: українська армія складається з людей усіх верств населення, а протистояння російській агресії є народним.
"В контексті… побудови міжнародної дипломатії через мистецтво важливо формувати і обстоювати думку, що ми захищаємося. І більшість тих, хто зараз вимушений і продовжує боротися фізично за незалежність нашої країни, — це колишні цивільні люди, які аж ніяк не планували ставати військовими", — пояснила Нікітюк.
Режисерка додала, що цей меседж має бути зрозумілим європейським глядачам.
Проєкт фільму "Ной" Марисі Нікітюк відібрали до престижної продакшн-програми Карловарського міжнародного кінофестивалю — KVIFF Central Stage. Фестиваль триває з 3 до 11 липня.
Нікітюк — не єдина українська режисерка, яка свідомо працює на міжнародну аудиторію. Документальний фільм Мстислава Чернова "20 днів у Маріуполі", що отримав "Оскар" у 2024 році, показав: західний глядач здатний сприйняти українську трагедію у всій її жорстокості — але це знову була історія жертви, а не борця. Схожу проблему фіксує і режисер Лукас Долега, чиї роботи про українських військових регулярно відхиляють на великих фестивалях із формулюванням "надто прямолінійний меседж". Частина українських кінематографістів обирає інший шлях — вплітати воєнну тематику у жанрове кіно чи особисті драми, аби "пом'якшити" сприйняття. Нікітюк натомість наполягає на збереженні активної позиції героїв, не жертвуючи нею заради фестивального успіху.
Програма KVIFF Central Stage, до якої потрапив "Ной", є одним із найпрестижніших майданчиків копродукційного пітчингу в Центральній та Східній Європі. Відбір до неї передбачає кілька етапів: спочатку команда фестивалю розглядає заявки з усього регіону, оцінюючи сценарій, потенціал міжнародного прокату та готовність проєкту до копродукції. За даними організаторів, у 2025 році на участь у програмі претендували десятки проєктів, і "Ной" увійшов до фінальної групи учасників, яка традиційно не перевищує 10–12 робіт. Для українського кіно участь у KVIFF Central Stage відкриває прямий доступ до європейських продюсерів та дистриб'юторів, що є критично важливим для фінансування повнометражних проєктів в умовах воєнного часу.