О чем говорил Зеленский в Мюнхене
БЛОГ
Выступление президента Украины на Мюнхенской конференции по безопасности должно продемонстрировать намерения политического и военного руководства Украины уже на третий год великой российско-украинской войны.
Далее текст на языке оригинала
До речі, Зеленський виступав ще й напередодні десятої річниці початку російсько-українського конфлікту, який на своїй першій стадії призвів до анексії Криму та початку неоголошеної війни на сході нашої країни. Тоді багато хто в Україні міг сподіватися, що конфлікт може бути вирішений політичним шляхом, хоча реальність демонструвала: Україна просто має шанс підготуватися до великого виклику, і від того, як вона підготується, як відреагує українське суспільство на справжню небезпеку, буде залежати його перемога і виживання у конфлікті з Росією
Зараз президент України говорив на тлі залишення українськими військовими Авдіївки, що поза сумнівом стало водночас і сумною новиною для мільйонів українців, і демонстрацією того, що життя українських військових є пріоритетом для політичного і військового керівництва у цій складній ситуації, у якій опинилася наша держава.
Зеленський говорив про те, що Україна утримується у штучному дефіциті озброєнь, зокрема артилерії та засобів далекого ураження, і що саме це дозволяє президенту РФ Володимиру Путіну адаптуватися до інтенсивності бойових дій. Звісно, така теза буде переконувати зараз тих західних політиків, які поки що не готові до інтенсифікації воєнної допомоги Україні, в тому, що зволікання може призвести до чергових проблем ЗСУ у їхньому протистоянні із російським агресором. Вона вплине зокрема на тих республіканських конгресменів, які після лютневих канікул будуть вирішувати питання про видалення грошей Україні.
Можливо, на цю ситуацію вплине не тільки Авдіївка, але й вбивство російського опозиціонера Навального, про яке Зеленський під час спільної пресконференції з Олафом Шольцом говорив саме як про політичне вбивство. Варто нагадати, що й у промові на Мюнхенській конференції Володимир Зеленський висловив впевненість, що російський керманич рано чи пізно опиниться на лаві підсудних, хоча, чесно кажучи, якихось обʼєктивних підстав вважати, що Путін може позбутися влади у РФ за умов того жорсткого кримінального силового режиму, який він встановив за останні десятиліття, немає.
Однак поза сумнівом - поразка Росії у війні з Україною створює умови для зміни політичної ситуації у Росії у найближчі принаймні десятиріччя. Якщо не сам Путін опиниться на лаві підсудних, то принаймні його спадщина може у майбутньому бути засуджена його спадкоємцями, як це часто буває у Росії.
Зараз, на думку Зеленського, Росія має єдину перевагу - знецінення людських життів Постійні "мʼясні" штурми це доводять. Президент України навіть сказав, що співвідношення жертв між українцями та росіянами дорівнює один до семи. Однак є очевидним, що російське військове командування абсолютно не цікавиться такою кількістю жертв.
Як бачимо, зараз, напередодні так званих виборів президента РФ, кожне російське відомство намагається зробити свій подарунок Володимиру Путіну, щоб міністри, які очолюють ті чи інші керівні органи у РФ, і після цих виборів зберегли свої посади та контроль над фінансовими потоками, що є головним у перебуванні на високій посаді у Росії.
Отже, міністерство оборони РФ бажає подарувати Путіну Авдіївку і продемонструвати, що російська армія виконує наказ свого головнокомандувача з окупації всієї території Донеччини, а федеральна служба виконання покарань просто хоче принести Путіну голову Олексія Навального, щоб керманич зрадів і залишив керівників цього відомства на своїх посадах. Логіка є зрозумілою. Яка кількість росіян загине у результаті тих чи інших російсько-українських зіткнень, ані керівництво РФ, ані президента Путіна, ані переважну більшість хворих на шовіністичний вірус росіян абсолютно не цікавить.
Президент України також благав союзників про збільшення систем постачання ППО. Це також дуже важливо з погляду забезпечення нормального розвитку життя у країні на найближчі роки війни. Зеленський говорить, що збільшення кількості систем протиповітряної оборони дозволить Україні повернути додому мільйони біженців.
Я, чесно кажучи, зовсім не переконаний у цій тезі, тому що для повернення біженців потрібно чимало інших засад: створення робочих місць, яких зараз в одних секторах економіки не вистачає, а в інших немає попиту; ситуація, повʼязана з житлом, тому що багатьом українцям, які залишили свої домівки після російської окупації їхніх територій, і повертатися немає куди; і багато інших обставин. Саме продовження війни з обстрілами українських міст навіть за наявності систем ППО навряд переконає багатьох людей, які звикли жити без сирен, повітряних тривог і побоювань за життя своїх дітей. Але у будь-якому разі, чи вдасться Україні найближчими роками повернути мільйони своїх громадян додому, чи ні, для того, аби ті, хто залишається в Україні, не виїжджали за кордон, потрібна безпека у власних містах: від ракетних обстрілів і безпілотників та від можливих нових наступів російських військ.
Саме тому системи протиповітряної оборони і далекобійна зброя мають стати гарантіями того, щоб ті українці, які сьогодні живуть в Україні, також не стали біженцями в Європі. Про це потрібно серйозно говорити із нашими західними союзниками на тлі побоювань щодо нової хвилі гуманітарної кризи для усього Євросоюзу.
Також президент України у своєму виступі говорив про важливість виробництва дронів. Усі вже розуміють, що війна Росії з Україною стала також війною нових технологій, і дрони тут мають величезне значення. Дійсно, якщо і Україна буде розвивати таке дронове виробництво, і нам будуть допомагати наші союзники, більше важливих стратегічних обʼєктів на території Російської Федерації може бути уражено, і таким чином кількість ресурсів, які Путін запланував для продовження багаторічної війни з Україною на виснаження, буде зменшуватися.
Отже, російський керманич буде підходити до висновку, що в якийсь невідомий для нас момент цю війну потрібно якщо не припиняти, то переводити у війну низької інтенсивності, що дійсно дозволить вирішити багато проблем, які сьогодні не вирішуються з точки зору розвитку української державності. Це й інвестиції до української економіки, і повернення біженців, і розвиток нових галузей економіки, і побудова Збройних Сил - усе те, що війна високої інтенсивності у достатньому масштабі зробити не дає, а от війна низької інтенсивності, навіть якщо вона буде продовжуватися довгі невгамовні десятиріччя, дасть українцям певне відчуття безпеки та життя в країні, яка стане фортецею цивілізованого світу у його боротьбі зі світом диктатури.
Можливо, такою і буде історична роль України у 20-30 роки непростого XXI сторіччя. Звичайно, якщо не почнеться велика війна Росії з НАТО, про яку також зараз думає багато хто з політиків у цивілізованому світі та до якої готуються як до серйозного і реального конфлікту.
Володимир Зеленський також запросив Дональда Трампа, колишнього президента США, який зараз по суті є головним опонентом допомоги Україні в американському конгресі, поїхати разом із ним на фронт, щоб побачити реальну ситуацію на російсько-українському напрямку протистояння. Навряд зараз експрезидент Штатів, який заклопотаний своїми судовими справами й висуненням у керівники американської держави від республіканської партії, погодиться на це запрошення Зеленського.
Однак, безумовно, апелювати до Трампа і його прихильників потрібно, бо від його позиції і республіканців у конгресі США залежить те, наскільки буде реалістичною сама допомога цивілізованого світу Україні і яку роль у цій допомозі відіграватимуть у найближчі непрості роки нашої боротьби за виживання Сполучені Штати. Ми розуміємо, наскільки серйозною є роль Штатів, коли мова йде про боротьбу України з Росією, з її амбіціями та невгамовною ядерною потугою, про яку весь час нагадують Путін та інші російські керманичи як тільки бачать, що їхнім шизофренічним геополітичним планам не вдається справдитися.
Звичайно, потрібно сказати про те, що під час виступу українського президента у залі Мюнхенської конференції мали б перебувати ті представники опозиційних сил, які бажали приєднатися до її учасників. Скандальний інцидент із невиїздом лідера партії "Європейська солідарність" Петра Порошенка чи народного депутата України Романа Костенка на цю конференцію виглядають не найкращим інструментом у переконанні Заходу, що Україна зараз воює не тільки за свою територіальну цілісність і суверенітет, але і за спільні із Заходом цінності. Ба більше, коли це відбувається на тлі демонстрації зневаги й ненависті російського керівництва до своєї власної опозиції.
Тут Україна має бути надійною альтернативою, а її президент виглядати зовсім не так, як виглядають керівники авторитарних держав, які не хочуть бути в одному залі зі своїми опонентами й попередниками на високих посадах. Тим більше, що демократія - це, як ми знаємо, такий лад, коли попередник в будь-який момент може стати наступником.