Чи здатні дипломати ходити у строю?

БЛОГ

Питання: якщо я нічого не писав про Єфросиніну і Соловій, то чи маю морально право коментувати почесну екзилю генерала Залужного? Але все ж наважуся.

Призначення Валерія Залужного послом до Британії — це якраз той випадок, коли дві сторони, не дуже задоволені одна іншою, вже ж знайшли максимально прийнятний для обох варіант.

Офіс президента залишає незручного тому що популярного генерала у вертикалі влади. І ОП безпосередньо керує дипломатичною вертикаллю, а там дисципліна — майже як у війську. Там навіть своя дідівщина є. Тобто, кожен посол є доволі керованим через чиновників МЗС.

Звісно, ОП хотіло б запроторити Залужного кудись на край світу, наприклад, до Нової Зеландії. Але, судячи з усього, з цим не погодилися наші партнери.

Зі свого боку, колишній головнокомандувач опиняється подалі від своїх недоброзичливців, які дістають його в інформаційному просторі. А головне — подалі від своїх прихильників, які мріють використати його для власних політичних маневрів.

Залужний зберігає можливість бути корисним для України і не втрачати певної публічності. Нагадаю, що, наприклад, розробка наших суперуспішних морських безпілотників почалася як раз за участі британських спеціалістів. І є ще декілька подібних спільних напрямків роботи.

А за необхідності, генерал може швидко повернутися в Україну, при чому, у будь-який якості, але точно з дуже корисними зв’язками. Вся справа у тому, чи не розм’якне генерал на комфортній у порівнянні з військовою дипломатичній службі. І чи не перетвориться на персонажа дошкульних мемів, бо відповідного досвіду, хоча б з питань посольського етикету, в нього явно недостатньо.

До речі, послами України у Великий Британії майже не призначалися кар’єрні дипломати, здебільшого це були саме політичні призначенці. Тобто, маємо певну традицію. А традиції британці поважають.