ukr
русский
English

Моторошна дієта середньовічної Європи: для чого в давнину їли забальзамовані тіла мумій

Ціхоцька Марія

Моторошна дієта середньовічної Європи: для чого в давнину їли забальзамовані тіла мумій
Картина Поля Філіппото ''Експертиза мумій''. Джерело: Вільні джерела

Вражає, наскільки мало поваги європейці відчували до мертвих, що почали використовувати їх тіла в різноманітних цілях. В арабській та перській традиційній медицині використовували натуральний бітум. Ще Авіценна (Ібн Сіна) в 11 столітті описав його користь для лікування абсцесів, переломів, забоїв, нудоти, виразок за допомогою мумія (воску). У той же час праці арабських та перських вчених перекладались в університеті Салерно в Італії, де про муміє не знали і у працях про нього нічого не роз‘яснювалось, адже на Сході і так всі знали, що це таке. Але європейці трактували це слово так: "Це субстанція, яку можна знайти в землях, де поховані тіла, забальзамовані з алое, з яким рідини з тіла змішуються і перетворюються в мумію", – писав італійський учений Герард Кремонський. У 13 столітті вся Європа була впевнена в цілющих властивостях мумій з єгипетських гробниць.

У 15 столітті єгипетські мумії всерйоз вважалися лікарським засобом. Тут почали свою справу розкрадачі гробниць. Особлива увага приділялась бідним та відносно свіжим похованням. Там дійсно знаходити бітум: його використовували для бальзамування замість дорогого натрового лугу і камеді (смола дерев). Смола настільки сильно змішувалась з тканинами померлого, що неможливо було відрізнити, де бітум, а де, власне, тіло померлого.

У 16 століття століть муміями вже повним ходом торгують. Є й асортимент: mumia vulgaris (мумія звичайна), mumia arabus (мумія арабська), mumia sepulchorum (мумія з гробниць). Мумії стають надзвичайно популярні у Європі.

У 1580 році якийсь англієць пише: "Тіла древніх людей, не згнилі, а цілі, викопують щодня. Ці мертві тіла і є ті мумії, яких лікарі та аптекарі змушують нас ковтати проти нашої волі".

Попит стає настільки високим, що шахраї починають пропонувати трупи злочинців під виглядом мумій. У 1564 року лікаря короля Наварри Гі де ля Фонтена привели до торговця мумією в Каїрі. Він сказав, що готує ліки самостійно та не розуміє, як європейці можуть вживати таку гидоту.

Муміями починають лікувати вищі верстви населення. Наприклад, король Франції Франциск I не їде на полювання без мішечка з порошком мумії. До-речі, практика поїдання трупів була нормальною для того часу, адже медики самі прописували таке "лікування". Король Данії Крістіан IV, до прикладу, вживав в якості ліків перемелені черепи страчених злочинців. Єдиним мінусом ліків було те, що вони не діяли. Лікарі самі визнавали, що мумії у лікуванні не допомагають.

 
Аптекарські посудини для мумії, Німеччина, 18 ст. Джерело: Німецький музей аптечної справи

Читайте також: У Франції виявили поселення віком 6000 років.

У 17 столітті мода на лікування муміями потихеньку відходить, а французький ботанік П’єр Поме навіть радить приманювати муміями рибу.

У 18 столітті лікування муміями визнано шарлатанством. Та у 1798 році Наполеон йде у похід на Єгипет і це породжує манію на все єгипетське: папіруси, скарабеї та мумії скуповуються європейцями у промислових масштабах. На вулицях Каїра буденною справою було зустріти торговця цілими тілами мумій. Хоча, частіше продавались їх частини.

 
Вуличний торговець муміями, Єгипет, 1875 рік. Джерело: Felix Bonfils

У 19 столітті частини мумій досі продаються на єгипетських ринках. Найбільшою популярністю користувались голови, а найдорожчими були мумії з багатих гробниць. Розцінки невисокі: голову можна було придбати за 10–20 єгипетських піастрів. Весь товар нелегально вивозився у Європу. До-речі, на столі письменника Густава Флобера протягом 30 років стояла муміфікована ступня, яку він знайшов у Єгипті.

"Це було б не дуже респектабельно –показатися в Європі після повернення з Єгипту без крокодила в одній руці й мумії в інший", – писав чернець Фердинанд де Жерамб 1833 року.

Лише в кінці 19 століття до людей дійшло, що варто поважати прах та могили єгиптян. Хоча художники продовжували застосовувати порошок з мумій в якості пігментів для своїх картин, доки у 1837 року англійський хімік Джордж Філд в трактаті про фарби та пігменти написав: "Ми не доб’ємося нічого особливого, розмазуючи полотнами рештки дружини якогось Потіфара, чого можна досягти за допомогою більш пристойних і стійких матеріалів".

 

Нагадаємо, у пустелі в Омані знайшли загадкову споруду.

Бажаєте отримувати найактуальніші новини про війну та події в Україні – підписуйтесь на наш Телеграм-канал!