Способны ли дипломаты ходить в строю?

БЛОГ

Вопрос: если я ничего не писал о Ефросинине и Соловой, то имею ли морально право комментировать почетную экзилию генерала Залужного? Но все же осмелюсь.

Назначение Валерия Залужного послом в Британию — это как раз тот случай, когда две стороны, не очень довольные одна другой, уже нашли максимально приемлемый для обоих вариант.

Далее текст на языке оригинала

Офіс президента залишає незручного тому що популярного генерала у вертикалі влади. І ОП безпосередньо керує дипломатичною вертикаллю, а там дисципліна — майже як у війську. Там навіть своя дідівщина є. Тобто, кожен посол є доволі керованим через чиновників МЗС.

Звісно, ОП хотіло б запроторити Залужного кудись на край світу, наприклад, до Нової Зеландії. Але, судячи з усього, з цим не погодилися наші партнери.

Зі свого боку, колишній головнокомандувач опиняється подалі від своїх недоброзичливців, які дістають його в інформаційному просторі. А головне — подалі від своїх прихильників, які мріють використати його для власних політичних маневрів.

Залужний зберігає можливість бути корисним для України і не втрачати певної публічності. Нагадаю, що, наприклад, розробка наших суперуспішних морських безпілотників почалася як раз за участі британських спеціалістів. І є ще декілька подібних спільних напрямків роботи.

А за необхідності, генерал може швидко повернутися в Україну, при чому, у будь-який якості, але точно з дуже корисними зв’язками. Вся справа у тому, чи не розм’якне генерал на комфортній у порівнянні з військовою дипломатичній службі. І чи не перетвориться на персонажа дошкульних мемів, бо відповідного досвіду, хоча б з питань посольського етикету, в нього явно недостатньо.

До речі, послами України у Великий Британії майже не призначалися кар’єрні дипломати, здебільшого це були саме політичні призначенці. Тобто, маємо певну традицію. А традиції британці поважають.