Суспільство

"Я просто не міг сидіти вдома": український воїн без ніг на службі у ЗСУ

Тетяна Іванова

Василь Штефко

Боєць 128-ї бригади першого гірничо-штурмового батальйону Василь Штефко розповів в інтерв'ю, як потрапив до лав армійців.

Про це він розповів у espreso.tv.

55-річний воїн Штефко уродженець села Кушниця, що на Закарпатті.

Втратив він свої ноги у Росії, на заробітках. Тоді його сильно побили і він отримав обмороження всього тіла. Привезли Василя одразу до моргу.

"Мене настільки сильно побили, що вже непритомний, без документів та одягу привезли прямо в морг. Коли оглядали, виявилося, що я живий, пульс відчули ", - поділився він.

Штефко також розповів, що не вважав себе хворим чи немічним, до армії просився ще з 2014 року.

Але допускати у військкоматі його не хотіли. Потрапив тільки тому, що не сказав правди про два протези, зізнався лише про одне.

"А зараз я просто не міг утриматися, возив багато хлопців у військкомат і вже тоді, як нікого у військкоматі не було з нашого села, що мене знали, прийшов до дівчат і записався до 128-ї бригади. Переконав, що в мене машина, можу їздити і точно знадоблюся. Ось, працюю для своєї Батьківщини", – ділиться він в інтерв'ю.

За словами Штефка, найбільше він боявся того, щоб його не "завернули", побачивши його проблему з ногами.

"У батальйоні ніхто не знав про мої ноги, але одного разу сталася прикра ситуація - зламався протез. Пошкодилося різьблення, і протез повністю потребував заміни. Попросив свого напарника, щоб мені поїхав купити деталь, відремонтувати протез. Той сказав начальству, що у дядька Васі болт випав з ноги. Аж тоді ротний дізнався, що в мене протези", - розповідає військовий.

У ЗСУ зазначали, що Василь Штефко власним прикладом показує хлопцям, які сидять у тилу, як треба захищати матір-Україну. Саме для тих громадян, які вигадують причини та аргументи, щоб довше залишатися подалі від фронту.

Бажаєте отримувати найактуальніші новини про війну та події в Україні - підписуйтесь на наш телеграм канал !