Власний Mavic та роботизована лінія оборони: які рішення для фронту пропонують українські MilTech-компанії

Тактичний дрон-розвідник, роботизована турель, система фізичної протидії ворожим FPV-дронам, а в ідеалі - повністю роботизована лінія оборони, коли одна людина зможе за кілометри керувати десятками дронів і таким чином компенсувати перевагу ворога у кількості живої сили. Це те, над чим зараз працює команда української MilTech-компанії Frontline. Які дрони вже розробники готові відправляти на фронт, над чим працюють зараз та з якими перепонами стикаються розповіли співзасновник та директор компанії Євген Третяк та співзасновник і технічний директор Павло Косолапкін.

– Як виникла ідея створити MilTech-компанію?

Євген: Ми компанія, яка займається оборонними технологіями. Нам вже один рік. Свій шлях створення роботів для війни ми починали в 2014 році. Були на Майдані, потім почалась війна і нам прийшла ідея зробити роботизовану турель - замінити кулиметника на робота. Так почався мій шлях. Ми зробили 9 турелів на волонтерських засадах і передали на війну. Потім я працював в приватній компанії, а в 2020 році, коли взагалі було не зрозуміло, що відбувається, держава не визнавала це війна чи ні, я займався аграрними роботами. А в 2022 року, коли прийшла велика війна, повернувся до створення роботів. Працював в напрямку розвитку БПЛА, це було найбільш нагальною потребою, з часом почав розвивати напрям робототехніки. В якийсь момент ми разом з Павлом прийшли до висновку, що треба відкривати свою компанію і робити рішення, які на нашу думку, більш потрібні для лінії фронту.

Павло: Я також з 2014 року займаюся допомогою Силам оборони України. Тоді був студентом і мені хотілось бути корисним в тому, що я вмію. Вмів я тоді конструювати, отримував інженерну освіту. Доєднався до організації "Армія СОС" і ми там почали робити дрони. Тоді взагалі було не дуже зрозуміло, що таке дрони, як їх застосовувати, оскільки попередня військова доктрина не передбачала використання такої техніки. Та і техніки, як такої не було. Ми почали створювати різного класу безпілотники і мене найбільше цікавила тема створення масових рішень для застосування яких мінімально потрібні специфічні навички людей. В іншій компанії ми робили розробки для Сил оборони, але на жаль далі розробок, не пішло. Потім я деякий час працював за кордоном, але з початком вторгнення повернувся, виявилось, що дрони, які ми робили досить активно застосовуються на лінії фронту. Коли познайомились з Євгеном, я займався більше дронами, які скидали боєприпаси на голови росіянам під Києвом, ми обслуговували екіпажі, які до нас приїжджали на завод. А далі, нашим спільним з Євгеном рішенням було піти робити щось своє, про що я жодного разу не пошкодував.

– Що вдалося зробити за рік існування компанії? Чим займається зараз?

Євген: Ми розробляємо цифровий маленький дрон-розвідник. Такий як Mavic тільки українського виробництва, з іншими характеристиками. Зрозуміло, що ми не можемо вирости до індустрії так як Mavic, але хочемо щоб у нас був свій український тактичний розвідник. Ми зробили свої рішення по радіозв'язку, щоб він був РЕБостійкий.

Павло: Ми розробили свою систему для керування, свою систему для відеопередачі. Зараз працюємо для додатковими програмними характеристиками, які будуть додавати більшу автономність дрону, щоб в умовах відсутності навігації, а ми по замовчуванню беремо, що GPS у нас немає, ми на нього не розраховуємо, ми розраховуємо виключно на можливість пілота коригувати і на можливість допоміжних систем на коптері замінити піота. В цьому напрямі рухаються. Розуміємо, що створити свій Mavic це дуже непроста, складна і довга задача. Одночасно замінити його по всім ключовим характеристикам ми не зможемо. Ми взяли певну частину функцій, яку ми розуміємо, що тут і зараз вже можемо замінити і впроваджуємо наш проєкт.

Дуже уважно слухаємо зворотній зв'язок від екіпажів, яким передаєм нашу техніку, намагаємося і допомогу надавати якомога швидше, і відповідно реагувати інженерно на ті запити, які ми від них чуєм. Це, мабуть, єдиний правильний шлях в ситуації, яка є зараз - створювати інструменти, які будуть максимально корисні для користувачів.

Євген: Окрім дрона, є ще багато штук саме по системі керування і передачі цифрового відео. У нас є дрон, він ретранслює сигнали керування для наземних роботів. У нас є дрон, який передає керування - наприклад, дрон розряджається летить додому, прилітає наш наступний дрон, перехоплює керування над наземним роботом. Все що стосується роботизованої лінії оборони, для цього потрібна така система.

Ще ми розробили турель під МК-19, автоматичний гранатомет, це роботизована заміна гранатометника. Ми зробили турель, яка керує цим гранатометом, щоб прибрати людину від безпосереднього керування. Тепер йому треба тільки пульт і він може це і за 100 метрів робити, а якщо є інша система зв'язку - і за кілометр.

Павло: Тобто ще один напрямок діяльності - це збільшення можливостей однієї людини стосовно керування. Коли одна людина керує одним роботом, а інша людина керує іншим дроном - це класно, але якщо одна людина може робити і те, і інше - це ще краще. Це дає більшу насиченість роботами і дронами лінії оборони, підвищує ефективність і потребує меншу залученість, меншу кількість людей.

– Що таке роботизована лінія оборони?

Євген: Ми як інженерна компанія, бачимо це як лінія оборони, де взагалі немає людей, або є дуже мінімальна кількість людей, які обслуговують роботів. Тобто, розвідка, ураження і тд - це все роблять роботи. Вони або напівавтономні, це коли я керую пультом з відстані кілометр або з Києва, це можна реалізовувати або повністю автономні.

У нас є ще один перспективний напрямок, ми будемо робити систему фізичної протидії FPV дронам, оскільки вони зараз розвиваються і будуть мати комп'ютерний зір, наприклад, РЕБом на них вже не подієш. У них будуть свої нюанси, там ще їх можна буде обманювати, оскільки комп'ютер легше обманути ніж людину. Ми готуємося до того, що більшість ворожих FPV-дронів матимуть комп'ютерний зір, відповідно, його треба знищувати механічно. Кажуть можна лазерами, хвилями, але це технології складні і дорогі, з часом воно прийде, але ми пішли іншим шляхом - ми будемо їх збивати чи дробовиком чи кулеметом, в автоматичному режимі. В першу чергу, таким чином ми хочемо захищати роботизовані платформи, які забезпечують логістику. Там зараз вже не можна машиною їздити, є "нуль", за пять-вісім кілометрів - наступна лінія. І між ними курсують роботи, вся логістика ними забезпечується. Зараз не всюди так, але вона дуже динамічно розвивається, держава та Brave1 дуже багато для цього роблять, щоб роботами закривати логістику, проводити евакуацію поранених. Відповідно, коли вони будуть рухатися, їх все одно будуть вбивати FPV-дрони. І нам треба знищувати ці FPV-дрони до того, як вони знищать нас.

– Де ви знаходити фінансування?

Євген: Ми залучили інвесторів. У нас є інвестор-янгол з США, просто людина, яка колись жила, 20 років тому, в Україні. Один інвестиційний фонд в нас інвестував і власні кошти, які у нас були на збереженні. Зараз ми дійшли до того, що у нас є два сформовані продукти - дрон і турель і ми ідем по ним на кодифікацію і будемо шукати інвесторів, щоб залучити ще гроші.

При цьому, ми відбираємо інвесторів, ми не будемо брати гроші у людей, які все життя крали у України, а зараз хочуть відбілити свою репутацію. Це важливо, тому що якщо ми хочемо розвинутися і стати великою компанією і довго створювати продукти, щоб захищати Україну, війна все одно продовжить до того моменту, поки існує росія і їх імперскість. І навіть після ми маємо тепер ніколи не попустить, ми маємо розвиватися технологічно і з величезною швидкістю, продавати зброю за кордон, щоб мати гроші. Щоб у України завжди була найкраща зброя і вона могла себе захистити. Ми маємо вирости, стати великими і захищати себе самі.

– Ми можемо говорити про те, що війна перейшла в нову фазу і стала війною технологій?

Євген: Ворог просто копіює нас в тому, що стосується FPV-дронів. Вони швидше розвинули далекобійні дрони-камікадзе "Ланцет", тому в них вийшло краще, але в нас - краще вийшли FPV. Але вони зараз скопіювали, як ми робим по FPV, а ми - як вони роблять по "Ланцетам". І там, і там росте. У нас росте швидше, оскільки у нас горизонтальні зв'язки - динамічні команди і у нас питання критичні, вони ж на нашій території. Вони запускають державний апарат і бізнес так саме розвивається.

– Як співпрацюють наші команди?

Павло: З деякими співпрацюємо на рівні інтеграцій. Наприклад, є класний виробник роботизованої наземної платформи, ми робимо турель. Ми обєднуємо зусилля і інтегруємо турель з роботом. Відповідно виходить бойова одиниця, яка значно мобільніша, ніж просто стаціонарна турель, може заїзжджати на позицію і самостійно, за допомогою оператора, їхати в укриття. З дякими компаніями ми пробуємо працювати на рівні завершених рішень. Так само ми пропонуємо для інтеграції наше рішення по зв'язку, яке ми розробили для нашого робота. Ми відкриті для інтеграції з іншими виробниками.

На жаль, з різних причин, не завжди це виходить зробити. Дуже часто, інтеграція це компромісна історія, коли кожен має щось зробити, щоб відбулось єднання системи з системою. Інколи виробник цієї системи має зробити зміни, щоб система інтегрувалась в твій виріб і твій виріб має піти йому на зустріч. Інколи спільна мова не знаходиться. Не тільки через людський фактор, інколи через спроможності внесення змін в систему.

Ми хотіли інтегрувати певну підсистему в свій дрон, але на той рівень, момент інтеграції, наш дрон був дуже малий, щоб цю систему носити.

Намагаємося співпрацювати, інтегрувати для себе класні рішення і так само ділитися класними рішеннями з іншими виробниками. Інколи це вдається, інколи не дуже.

– Скільки людей працює в вашій компанії?

Євген: Зараз, з волонтерами, 20.

– Чи є вже замовлення або попередні домовленості з сектором оборони?

Так, але їм треба, щоб ми були кодифіковані. Це вимога від держави. Через неї перевіряють, чи ми технічно можем зробити те, що обіцяємо на бумазі. Перевіряється, робляться випробування. Робиться заключення, що, наприклад, ці люди можуть виробляти і нести якісний продукт. Коли ви кодифіковані, ви попадаєте в журнал доступних продуктів, які може купить держава. А потім хлопці, які воюють, дивляться цей журнал і кажуть, що, наприклад, ця "Лінза" потрібна.

Держава хоче купити, але чекає, коли ми кодифікуємося. Зараз ситуація зовсім інша стосовно держзамовлень, МО стало значно прогресивнішим, все суттєво покращено, ніж було. Не можна сказати, що це закриті двері, де не можна пробитися.

Павло: Ми зараз цей шлях ідем, ще не пройшли до кінця.

– Який фідбек дають військові щодо ваших продуктів?

Євген: 70 на 30. 70% - вони задоволені, 30% - у них ще є зауваження, по комфорту керування, такого плану.

– Дрони можуть замінити людину на фронті?

Павло: Я вважаю, що людину ніщо ніколи не замінить, але дрон може дуже суттєво людині допомогти і дрони можуть ставати дружніми, для того, щоб одна людина могла керувати багатьма дронами. Це факт.

– Які у нас перспективи дійти до моменту, коли буде можливий роботизований штурм?

Павло: На мою думку, ключове в вирішенні цього питання - це об'єднання ресурсів та інтеграція в єдині протоколи обміну даних, мають бути точки дотику, які допомагають техніку різних виробників інтегровувати в щось одне. Відповідно, люди, яких готують до того, щоб цим керувати, так сам повинні мати певну програму підготовки. Людина не може навчатися одному, а застосовувати інші. Для того, щоб людей навчати, а потім брати для застосування, має пройти певний час і має бути якийсь певний план, стратегія розвитку. Тому, дуже важливо щоб виробники інтегрувалися і був хтось один, відповідальний, щоб ця інтеграція відбувалась. І такий відповідальний має бути від держави, оскільки це потрібно потім інтегрувати в державний механізм підготовки військових і застосування військовими.

– Які ваші плани на найбільший час?

Євген: У нас в планах масштабування по виробництву, по дронах, безперервне покращення по технологіям. Чим більше тим краще.

Павло: Мій особистий челлендж, гарно подружити виробництво і розробку для того, щоб момент впровадження свіжої розробки в продукт був більш швидкий і безболісний. Дуже часто ті, хто розробляє, вони не дуже розуміють всю проблему масштабування і навпаки. Якщо це якісь ворогуючі табори, то в першу чергу страждає кінцевий користувач. Який користується тим, що не таке зручне, в одиничному екземплярі. Хочеться вирішити цю проблему швидкої еволюції масштабованих, масових речей.

– Як нам перемогти нашого ворога у цій війні?

Павло: Ми постійно розвиваємося, це одна з наших головних задач. Для того, щоб бути на крок попереду, постійно треба думати про завтра, а думати про завтра дорівнює мати розробки. Думати про завтра неможливо, якщо ти займаєшся тільки тим, що ти береш найкращі закриті компоненти, які виробляє інший виробник, збираєш це все разом і випускаєш продукт. Це історія про сьогодні, вона працює, але завтра ворог може просунутися на рівень вище по цим компонентам і додавати туди вже свою додану вартість. Якщо ти не будеш робити так само, ти не зможеш його ані випереджати, ані бути з ним на рівних.

Тому – розвиток технологій. Навчання, масштабування і збільшувати автономність. Якщо, одна людина може керувати не одним дроном, а десятьма, то ми одну людину множимо на 10. Таким чином ми можемо компенсувати нашу нерівність в людських ресурсах.

Бажаєте отримувати найактуальніші новини про війну та події в Україні – підписуйтесь на наш Telegram-канал!