12 переваг онкомаркерів для діагностики раку
Онкомаркери та рання діагностика раку
Від ракових захворювань щорічно вмирає біля 10 млн. людей у світі, й за прогнозами вчених, ця цифра лише зростатиме. Тим не менш, лікарі не втомлюються повторювати: при своєчасному діагнозі та правильный терапії рак виліковний. Онкомаркери відіграють одну з найголовніших ролей у виявленні та лікуванні раку.
Чим корисні ці лабораторні аналізи?
Які недоліки вони мають?
Для кого онкомаркери можуть стати порятунком?
Пухлинні маркери: практична цінність
Онкомаркери – це молекули, які виробляються здоровими чи раковими клітинами і можуть вказувати на наявність раку в організмі. Пухлинні маркери часто використовують для скринінгу ранніх злоякісних пухлин безсимптомних пацієнтів. У пацієнтів із вираженими симптомами ці маркери можуть допомогти у більш точній діагностиці доброякісних та злоякісних захворювань.
Після діагностики та хірургічного видалення злоякісного новоутворення онкомаркери можуть використовуватися для оцінки прогнозу захворювання, прогнозування терапії та моніторингу реакції організму на терапію.
Хоч ідеального онкомаркера наразі не існує, однак деякі з них незамінні для діагностики та лікування раку. На думку вчених, незалежно від сфери застосування, ідеальний онкомаркер повинен мати такі характеристики:
мати високу позитивну та негативну прогностичну цінність;
мати простий, автоматизований аналіз із чітко визначеним діапазоном значень;
бути прийнятним для пацієнта;
мати науково підтверджену клінічну цінність.
Значення онкомаркерів при скринінгу раку
Скринінг дозволяє виявити рак на ранній стадії або визначити ризики у пацієнтів без ознак чи симптомів захворювання. Порівняно із загальноприйнятими скринінговими тестами, такими як мамографія при раку молочної залози, тест Папаніколау при раку шийки матки та колоноскопія при колоректальному раку, використання пухлинних маркерів має більше практичних переваг:
- маркери можна вимірювати за допомогою аналізів крові та сечі, що зручніше для пацієнтів;
- автоматизовані аналізи дозволяють обробляти велику кількість зразків за короткий період часу;
- аналізи на маркери більш доступні в ціні порівняно з іншими процедурами.
Незважаючи на низку переваг, онкомаркери не завжди ефективні для скринінгу раку.
Недостатня чутливість до ранніх стадій раку або передракових уражень та відсутність специфічності до злоякісних новоутворень обмежують використання онкомаркерів при скринінгу безсимптомних пацієнтів.
Скринінг раку товстої кишки: аналіз калу на приховану кров
Одним із найбільш перевірених маркерів скринінгу є використання аналізу калу на приховану кров при скринінгу КРР – колоректального раку. 4 великі рандомізовані дослідження, проведені в Європі та Північній Америці, показали: скринінг здорових людей старше 50 років із використанням аналізу калу на приховану кров значно знижує смертність від раку товстої кишки.
За результатами 4 досліджень, скринінг призвів до зниження ризику смертності від КРР на 16%, причому у тих учасників, які не проходили скринінг, зниження смертності збільшилося до 25%.
Вчені рекомендують проводити скринінг здорових людей віком від 50 років з використанням фекального імунохімічного тесту при скринінгу на колоректальний рак.
PSA при скринінгу раку простати
Клінічна цінність простатичного специфічного антигену PSA при скринінгу раку простати не до кінця вивчена. За результатами двох досліджень американських вчених 2009 р., у ході яких одній групі чоловіків проводили скринінг, а інший не проводили протягом 7-10 років, смертність була однаковою в обох групах.
В аналогічному дослідженні, яке було проведено у Європі, близько 163 тис. чоловіків було розподілено на 2 групи. В одній групі пацієнтам робили скринінг PSA, в іншій не проводили. Після 9 років спостереження було виявлено, що рівень смертності від раку простати в обстеженій групі був на 20% нижчим, ніж у контрольній.
Враховуючи ці суперечливі результати, рекомендації лікарів щодо скринінгу PSA на рак простати є досить суперечливими. Є чимало експертів, які рекомендують зовсім не робити скринінг після 50 років.
CA 125 при скринінгу раку яєчників
За останнє десятиліття вчені провели два великі рандомізовані дослідження, в яких оцінювали роль CA 125 та трансвагінального ультразвуку у скринінгу раку яєчників. В одному із цих досліджень, проведеному у США, близько 80 тис. жінок віком від 55 років розділили на дві групи. Учасниці однієї з них проходили щорічний скринінг CA 125 протягом 6 років та трансвагінальне ультразвукове дослідження протягом 4 років.
Пацієнтки другої групи проходили традиційну терапію без скринінгу. Після 13 років спостереження показники смертності в обстеженій та контрольній групах були однаковими. На думку експертів, онкомаркер CA 125 не є ефективним для скринінгу раку яєчників у безсимптомних жінок, тому не рекомендований окремо або у поєднанні з іншими методами.
α-фетопротеїн при раку печінки
Пацієнти з цирозом печінки, спричиненим вірусами гепатиту В або С, генетичним гемохроматозом чи біліарним цирозом печінки, мають підвищений ризик розвитку гепатоцелюлярного раку ГЦК. Думки експертів щодо використання α-фетопротеїну при скринінгу раку печінки суперечливі.
Дослідники Національної академії клінічної біохімії США стверджують, що у пацієнтів з високим ризиком ГЦК слід вимірювати α-фетопротеїнта проводити УЗД черевної порожнини кожні півроку. Американська асоціація з вивчення захворювань печінки рекомендує проводити спостереження за пацієнтами із групи високого ризику лише за допомогою ультразвуку.
Ефективність онкомаркерів для діагностики раку
Оскільки онкомаркери мають низьку чутливість до ранніх стадій раку, експерти не рекомендують використовувати сироваткові маркери для первинної діагностики раку. Однак маркери можуть допомогти відрізнити доброякісне захворювання від злоякісного. Наприклад, CA 125 додатково використовується для диференціації доброякісних та злоякісних утворень тазу жінок у постменопаузі.
EGTM рекомендує вимірювати CA 125 у жінок у постменопаузі з такими новоутвореннями. На думку експертів, пацієнтів із підвищеним рівнем цього онкомаркера слід спрямовувати до хірурга.
АФП при виявленні ГЦК (первинний рак печінки) – ще один маркер, ефективний при діагностиці раку. За даними Американської асоціації з вивчення захворювань печінки, виявлення печінкового утворення >2 см у діаметрі у пацієнта з цирозом печінки є підозрілою ознакою ГЦК.
Рак молочної залози: маркери для оцінки прогнозу
Прогностичні маркери надають важливу інформацію про можливий результат захворювання після діагностики. Вони можуть допомогти уникнути недостатнього лікування пацієнтів з агресивним захворюванням або надмірного лікування пацієнтів з млявим захворюванням.
Прогностичні маркери відіграють важливу роль при раку простати та молочної залози. За цих видів раку вони допомагають визначити необхідну терапію для ефективного лікування.
uPA та PAI-1 є найбільш перевіреними прогностичними маркерами раку молочної залози, особливо для пацієнтів з ураженням лімфатичних вузлів. На відміну від інших маркерів раку молочної залози, прогностичне вплив uPA та PAI-1 було підтверджено у кількох наукових дослідженнях.
Маркери, що прогнозують терапію раку
Онкомаркери, які дозволяють прогнозувати терапію, важливі при лікуванні всіх пацієнтів з онко, оскільки люди з одним і тим самим захворюванням можуть по-різному реагувати на конкретний препарат. Крім оцінки ефективності, прогностичні маркери допомагають визначити оптимальну дозу ліків та передбачити токсичність. Це у свою чергу може підвищити ефективність препаратів та призвести до зниження токсичності.
АФП та ХГЛ при герміногенних пухлинах
Використання онкомаркерів АФП та хоріонічного гонадотропіну людини (ХГЛ) у пацієнтів з герміногенними пухлинами яєчка дозволяють максимально точно визначити їхній стан. Ці маркери є чутливими індикаторами стану захворювання лише на рівні зародкових клітин. Вони можуть показати, наскільки захворювання стабільне, прогресує чи регресує.
Згідно з рекомендаціями ASCO, маркери АФП та ХГЛ слід визначати під час спостереження пацієнтів після терапії несеміномних герміногенних пухлин, незалежно від стадії захворювання.
CA 15-3 при раку молочної залози
Онкомаркер AC 15-3 найчастіше використовується при діагностиці раку молочної залози. Експерти рекомендують застосовувати його під час спостереження за безсимптомними жінками після діагнозу раку молочної залози. За рекомендаціями NACB, цей онкомаркер не слід рутинно використовувати для раннього виявлення рецидивів та метастазів у пацієнтів із діагностованим раком молочної залози.
Моніторинг системної терапії
Пухлинні маркери часто використовують для спостереження за пацієнтами з пізніми стадіями раку, які отримують системну терапію. Як правило, зниження рівнів маркерів після початку терапії говорить про регресію пухлини, а підвищення передбачає прогресування захворювання. Проте експерти не рекомендують використовувати онкомаркери окремо для оцінки терапії.
Онкомаркери незамінні при діагностуванні та лікуванні пацієнтів із різними типами раку. У деяких випадках вони можуть допомогти прогнозувати успішність терапії. Проте є низка пухлинних маркерів, роль яких остаточно не вивчена. Тим не менш, ці аналізи в комплексі з даними пацієнта, оглядом лікаря та іншими методами дослідження максимально розширюють клінічну картину, що дозволяє більш точно діагностувати або прогнозувати ризик розвитку захворювання.